Одиниця, що генерує кошти (генеруюча одиниця) — найменша ідентифікована група активів, яка генерує приплив коштів, значною мірою незалежний від припливу коштів від інших активів або груп активів. Це визначення базується на стандарті МСФЗ 36 «Знецінення активів».
Одиниця, що генерує кошти (ЕГДС) – це найменша ідентифікована група активів, що створює незалежний потік коштів.
Як приклад ЕГДС можна навести аеропорт (сукупність активів аеропорту), тому що літаки, будівля аеровокзалу та злітно-посадкова смуга генерують кошти в сукупності.
Прикладом ЕГДС може бути цех, який виробляє якийсь окремий закінчений продукт. У цьому випадку одиниця, що генерує кошти, включатиме, зокрема, будівлю цеху, його обладнання, машини тощо. Цех не може функціонувати без єдиного заводоуправління, яке створює загальні умови для нормальної роботи компанії – виконує функції управління, обліку, закупівлі, збуту, просування.
Таким чином, активи ЄГДС включають активи, які можна безпосередньо віднести до такої групи, а також активи, розподілені на неї на обґрунтованій та розумній основі (розподілені корпоративні та спільно використовувані активи). Базою розподілу корпоративних та спільно використовуваних активів може бути, наприклад, оборот ЕГДС або середньозважений термін корисної служби активів ЄГДС.
Стандарт уточнює, що й будь-яка група активів виробляє продукцію для внутрішніх потреб підприємства, та заодно для цієї продукції існує активний ринок, така група активів має розглядатися як одиниця, що генерує кошти. Наприклад, ливарний цех машинобудівного підприємства, який виробляє напівфабрикати для кінцевої машинобудівної продукції, повинен розглядатися як одиниця, що генерує кошти, незважаючи на те, що даний цех не виробляє кінцевої продукції в рамках даного підприємства.
Одиниці, що генерують кошти, повинні визначатися послідовно від періоду до періоду – тобто в кожному наступному періоді включати єдиний перелік активів. Перелік активів, включених до ЄДРР, може бути змінено у разі, коли така зміна виправдана.
Тестування ЄДРС щодо знецінення здійснюється аналогічно перевірці на знецінення окремого активу. Воно передбачає визначення відшкодованої вартості ЄДРР та її порівняння з балансовою вартістю активів ЄДРР, що включає в тому числі розподілену вартість корпоративних та спільно використовуваних активів. Якщо балансова вартість активів ЄДРС виявляється більшою за її відшкодовану вартість, необхідно зменшити балансову вартість активів ЄДРС до їхньої відшкодованої вартості та визнати збиток від знецінення.
(Див. Активи банківські)
