Неустойка (forfeit) – грошова сума, сплачувана одним контрагентом іншому за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань. При невиконанні договірних, контрактних зобов’язань (договірна неустойка) боржник зобов’язаний відшкодувати кредитору заподіяні збитки не більше передбаченої договором суми неустойки чи повністю.
Неустойка може стягуватися за невиконання зобов’язань за обсягом, якістю, строками. Відповідальність підприємств перед податковими службами, споживчим ринком регулюється законом шляхом застосування штрафних санкцій за порушення в роботі, приховування доходів, прибутку, об’єктів оподаткування при сплаті податків, а також у зв’язку з несвоєчасними їх платежами до бюджетів різних рівнів та державних позабюджетних фондів (законна неустойка ).
Штрафи та пені за порушення податкового законодавства вносяться з чистого прибутку підприємства, що залишається у його розпорядженні після сплати податків. Неустойка за договорами з партнерами відбиваються на фінансових результатах підприємств, зменшуючи їх прибуток.
Неустойка (штраф, пеня) — певна законом чи договором грошова сума, яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, зокрема у разі прострочення виконання. Неустойку також має право вимагати покупець, який розриває договір купівлі-продажу та/або надання послуг.
Угода про неустойку має бути укладено у письмовій формі незалежно від форми основного зобов’язання. Недотримання письмової форми тягне за собою недійсність угоди про неустойку.
Кредитор має право вимагати сплати неустойки, визначеної законом (законної неустойки), незалежно від цього, передбачена чи обов’язок її сплати угодою сторін. Розмір законної неустойки може бути збільшено угодою сторін, якщо цього не забороняє.
Якщо неустойка, що підлягає сплаті, явно не відповідає наслідкам порушення зобов’язання, суд має право зменшити неустойку.
Різновиди неустойки – пеня та штраф. Неустойка встановлюється як фіксованої суми, у відсотках до суми невиконаного зобов’язання чи формі підвищеного тарифу (додаткову плату).
Залежно від форми юридичного забезпечення неустойки діляться на договірну (встановлюється угодою сторін під час укладання договору) і законну неустойку (зазначену законом незалежно від угоди сторін).
За рахунок неустойки відшкодовуються зазвичай збитки, понесені кредитором з вини боржника, тобто. застосування неустойки стимулює дотримання договірної дисципліни. Законодавством передбачені випадки, коли неустойка то, можливо стягнуто над користь кредитора, а користь держави; для стягнення неустойки встановлено термін позовної давності, що становить, зазвичай, 6 місяців.
