Натуральне страхування – Історично перший метод організації страхового фонду, надання матеріальної допомоги в натурі шляхом завчасного створення запасів однорідних і легко ділимих матеріальних цінностей: зерна, фуражу та ін.
Натуральне страхування виникло на початку нашої ери і існувало пізніше в Японії та деяких країнах Західної Європи як один із найпростіших методів відшкодування збитків від стихійних лих.
При натуральному страхуванні органи влади або селянські спілки проводили збори зерна та інших матеріальних цінностей, що зберігалися в коморах, на складах та мали страхове призначення. У голодні роки ці запаси служили джерелом надання безоплатної допомоги чи видачі натуральних позичок. З розвитком товарно-грошових відносин натуральне страхування поступилося місцем страхування в грошовій формі.
Нині натуральне страхування збереглося, але грає підлеглу роль. За формою натуральне страхування переважає у вигляді страхового запасу сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і т.д., необхідних для забезпечення безперебійності технологічного процесу виробництва, який може бути порушений неритмічністю та зривом постачання підприємств-суміжників та інших причин. У аграрному секторі порядку самострахування створюються страхові запаси зерна, фуражу тощо. Страхові запаси підлягають постійному відновленню.
