Нафтодолари (Petrodollars) – доходи від експорту нафти ряду країн, що зросли в результаті стрибкоподібного підвищення ціни на рідке паливо в 1973-1974 і 1979-1980 рр.. |
У 1970 р. світова виручка від експорту нафти становила 15 млрд. дол., у 1980 р., коли ціни досягли максимального рівня, – 298 млрд. дол. контролює значну частину світового ринку рідкого палива (т.зв. квотований картель).
Різке підвищення ціни на нафту спричинило енергетичну кризу. У зв’язку з цим у країн-експортерів нафти сформувалося величезне позитивне сальдо за поточними операціями платіжного балансу, а у країн-імпортерів нафти намітився великий дефіцит – розрив між валютними надходженнями та платежами. Виникла проблема рециклювання нафтодоларів, тобто. їх перерозподілу від нафтоекспортерів до нафтоімпортерів. Цю функцію взяли він переважно транснаціональні банки – гігантські міжнародні кредитно-фінансові комплекси універсального типу, які мають за кордоном розгалужену мережу філій, здійснюють операції у багатьох країнах.
Частина нафтодоларів була використана для придбання цінних паперів та нерухомості на Заході, а також для надання допомоги країнам, що розвиваються. Біля 3/4 нафтодоларів було зосереджено в Саудівській Аравії, Кувейті, Об’єднаних Арабських Еміратах (у про «капиталонадлишкових» країнах).
Нафтодолари дозволили деяким країнам зробити економічний ривок, що виразився у високих темпах зростання економіки, її структурних зрушеннях, у підвищенні життєвого рівня населення. У середині 80-х років. внаслідок успішно проведеної на Заході політики енергозбереження відбулося різке зниження цін на нафту. Доходи нафтоекспортерів відповідно зменшились. Позитивне сальдо за поточними операціями платіжного балансу Кувейту знизилося з 15 млрд. дол. у 1980 р. до 4 млрд. дол. у 1995 р. в 1980 р. валютні надходження перевищували витрати на 41 млрд. дол. Таким чином, проблема рециклювання нафтодоларів була знята з порядку денного.
