Новація (Novation) – виконання та припинення діючих договірних зобов’язань шляхом їх заміни новими зобов’язаннями (наприклад, заміна валових зобов’язань на нетто-платіжні). Сторони за новими зобов’язаннями можуть бути тими самими, що й за чинними або в рамках деяких угод клірингових палат може додатково відбуватися заміщення сторін.
Новація – заміна одних зобов’язань між двома сторонами за договором на інші зобов’язання між ними.
Припустимо, між кредитором та позичальником укладено кредитний договір. Така угода може за взаємною згодою замінити вексель або облігацію, випущену боржником. У цьому важливий момент у тому, що у результаті новації право вимоги по початковому договору припиняється.
Новація регулюється Цивільним кодексом: «Зобов’язання припиняється угодою сторін про заміну первісного зобов’язання, яке існувало між ними, іншим зобов’язанням між тими самими особами, що передбачає інший предмет або спосіб виконання (новація)».
Відповідно до чинного закону, існують зобов’язання, які не можуть бути припинені внаслідок новації. До них відносяться зобов’язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю чи здоров’ю, а також щодо сплати аліментів.
Якщо інше не передбачено угодою сторін, то новація припиняє як основне, а й додаткові зобов’язання, пов’язані з початковим.
Прикладом новації у банківській практиці можна назвати реструктуризацію заборгованості клієнта, як у результаті мирової угоди кредитна організація йде укладання нового договору нових умовах. У цьому зобов’язання за початковою угодою, зокрема і колишні відсоткові платежі, може бути скасовано.
Припустимо, клієнт взяв споживчий кредит на рік. Внаслідок зміни фінансового стану йому стало важко погашати заборгованість. Найпродуктивніший підхід у цій ситуації – звернутися до банку для того, щоб переукласти угоду на більш тривалий термін, скажімо, на три роки, зменшуючи таким чином боргове навантаження.
Зворотній приклад. У зв’язку зі зростанням свого доходу клієнт може запропонувати банку підписати нову кредитну угоду на менший термін, попросивши зниження відсоткової ставки.
Важливо, що у цих двох прикладах, що ілюструють новацію, на відміну переуступки (цесії), потрібна згода двох сторін – і банку, і клієнта.
На противагу вітчизняній юридичній практиці у світовій фінансовій системі термін «новація» має дещо ширше значення. Під ним необов’язково розуміється угода між тими самими двома сторонами. Наприклад, компанія А повинна компанії, яка в свою чергу є боржником компанії С. Таке зобов’язання може бути переоформлено як пряма заборгованість безпосередньо від А до С, а фірма В виключається з ланцюжка. Зрозуміло, у своїй необхідна згода всіх трьох учасників угоди.
Найбільш актуальним є застосування новації в біржовій торгівлі. Протягом торгової сесії сторони укладають між собою угоди у довільному порядку. Наприкінці дня стороною за всіма зобов’язаннями стає клірингова палата, тобто відбувається перша новація. Таким чином, учасники ринку мають виконати тільки нетто-зобов’язання: продав п’ять цінних паперів, купив два такі ж – отже, має поставити лише два. Далі, коли настає термін реальної передачі активів, клірингова палата може призначити кожному продавцеві відповідного покупця. Це буде другою новацією. Отже, спрощуються взаємні розрахунки і зменшується кількість цінних паперів, що переоформлюються.
(Див. Кліринг, Клірингова вимога).
