Методи оцінки запасів (inventory costing methods) – спосіб ведення бухгалтерського обліку, що відноситься до грошового виміру та оцінки запасів. У звичаях світового бухгалтерського обліку матеріальні запаси (включаючи товари), що надходять, оцінюються за історичною вартістю (historical cost), у вітчизняному – за фактичною заготівельною собівартістю (acquisition cost), яка відображає дійсні витрати організації на їх придбання.
Фактична заготівельна собівартість складається з сум, сплачених постачальнику, та транспортно-заготівельних витрат (з транспортування, оброблення та охорони вантажів, страхування вантажів та транспортування коштів, на природне зменшення в дорозі, комісійні, відрядження та митні витрати, на оформлення платіжних та товарних документів, відсотки за платіжні кредити, інші витрати на заготівлю та придбання запасів).
Запаси, що надходять до організації та приймаються на облік на рахунки бухгалтерського обліку, оцінюють:
- за повною фактичною заготівельною собівартістю;
- за фактурною вартістю з виділенням на окремому рахунку транспортно-заготівельних витрат;
- за обліковими цінами із відхилень від фактичної собівартості.
У бухгалтерському балансі запаси відображаються лише за фактичною заготівельною собівартістю. Запаси, що списуються у витрату та вибувають з організації, оцінюють:
- за собівартістю;
- за собівартістю одиниці запасів;
- за собівартістю перших за часом придбань (спосіб ФІФО);
- за собівартістю останніх за часом придбань (метод ЛІФО).
Оцінка запасів методом ФІФО полягає в припущенні, що матеріальні ресурси застосовуються протягом місяця чи іншого періоду в послідовності їх придбання (надходження), тобто. ресурси, першими які у виробництво (торгівлі – у продаж), мають бути оцінені за собівартістю перших за часом придбання з урахуванням собівартості запасів, що числяться початку місяця. При застосуванні цього методу оцінка матеріальних ресурсів, що у запасі (складі) наприкінці місяця, виробляється фактичної собівартості останніх за часом придбання, а собівартості проданої продукції (робіт, послуг) враховується собівартість ранніх за часом надходжень.
Оцінка запасів способом ЛІФО заснована на припущенні, що ресурси, що першими надходять у виробництво (продаж), повинні бути оцінені за собівартістю останніх у послідовності придбань. При застосуванні цього методу оцінка матеріальних ресурсів, що у запасі (складі) кінець місяця, виробляється за фактичної собівартості ранніх за часом придбання, а собівартості проданої продукції (робіт, послуг) враховується собівартість пізніх за часом придбань.
Покупні товари, що надходять до організації, приходять на рахунку «Товари» в оцінці за цінами покупок або цінами продажів (роздрібна торгівля). У разі сума торгової націнки на надійшли товари відбивається на окремому контрактивному рахунку. У бухгалтерському балансі покупні товари відображають лише за цінами покупок.
Запаси заділів незавершеного виробництва, у масовому і серійному виробництві відбивають у бухгалтерських балансах вітчизняних організацій з нормативної (планової) чи фактичної виробничої собівартості, за оцінкою не більше прямих статей витрат або лише сировини, матеріалів і напівфабрикатів.
У одиничному виробництві незавершене виробництво оцінюється фактично виробничими витратами.
Запаси готової продукції відображаються за фактичною собівартістю, за нормативною (плановою) виробничою собівартістю або за фактичними витратами, за нормативними (плановими) витратами за прямими статтями:
- Сировина і матеріали;
- покупні вироби та напівфабрикати, паливо та енергія на технологічні цілі;
- оплата праці виробничих робітників.
