Методи боротьби з банківською панікою поділяються на системні та тактичні. Системні дії робляться заздалегідь і покликані знизити можливість виникнення банківської паніки. Вони проводяться урядом, центральним банком та банківським співтовариством. Тактичні методи націлені погашення вже виниклої паніки та її локалізацію у межах одного банку.
До системних методів боротьби з банківською панікою відносяться:
- запровадження страхування вкладів. Коли вкладник упевнений, що відповідний державний орган поверне йому гроші, навіть якщо банк впаде, він може спокійніше ставитися до початку банківської паніки;
- підвищення прозорості банківської системи. Одними з головних причин розростання фінансової кризи 2007 року в США стали складність та непрозорість діяльності багатьох банків: вони мали у своїх інвестиційних портфелях активи, оцінити вартість яких неможливо. Якщо вкладники (хоча найбільші) розуміють зі звітності банку, що активів достатньо продовження його нормальної діяльності, всі вони намагатимуться зберегти стійкість кредитної організації;
- визначення центрального банку як кредитора останньої інстанції. Якщо банк має можливість тимчасово замінити депозити вкладників грошима центрального банку, він може погасити паніку, продемонструвавши спокійне і чітке виконання своїх зобов’язань щодо повернення вкладів.
До тактичних методів боротьби з банківською панікою, що вже почалася, відносяться:
- приховування інформації про паніку, що почалася, жорстке спростування будь-яких чуток на цю тему, поширення чуток про те, що ніякої паніки немає;
- штучне, але непомітне уповільнення процесу видачі депозитів. Такі дії дозволять скоротити видачу готівки у відділеннях у перші дні паніки. До цього методу частіше вдаються банки, що не мають мережі банкоматів та системи інтернет-банкінгу;
- допомогу банку з боку основних акціонерів, наприклад, що розміщують дуже великий депозит для поповнення втрат унаслідок паніки. Це може заспокоїти вкладників, підвищить ліквідність банку та паніка стихне;
- підтримка банку з боку більшої та стійкої організації шляхом розміщення депозиту, надання кредиту або гарантії, а також купівлі суттєвої частки акцій банку;
- разова підтримка банку із боку держави;
- разова підтримка державою інших банків; викуп проблемних активів, пов’язаних із банком, що зазнав масового вилучення депозитів. Ці заходи не допоможуть потерпілому банку, але не дозволять паніці перекинутися на інші фінансові установи.
