Методи калькулювання собівартості (calculation methods) – система способів калькулювання собівартості продукції залежно від її видів, складності, характеру організації виробництва та інших факторів. У практиці використовують такі основні методи калькулювання собівартості продукції: простий, нормативний, попередільний, позамовний.
Простий метод застосовується на підприємствах, що виробляють однорідну продукцію, що не мають напівфабрикатів та незавершеного виробництва. При цьому всі виробничі витрати за звітний період становлять собівартість виробленої продукції. Собівартість одиниці виробленої продукції обчислюється шляхом розподілу суми всіх витрат кількість одиниць продукції.
Нормативний метод калькулювання застосовується зазвичай на підприємствах обробних галузей промисловості під час здійснення масового серійного виробництва різноманітної та складної продукції. Основу цього методу калькулювання складають облік витрат за діючими нормами, облік відхилень від цих норм та облік змін норм. Використання цього методу сприяє впровадженню прогресивних норм витрат та активному виявленню резервів зниження собівартості продукції.
Попередній метод калькулювання застосовується зазвичай на підприємствах з однорідною сировиною, перетворення якого на готову продукцію відбувається в умовах безперервного технологічного циклу, кожен з процесів якого є окремими самостійними переділями (фазами) виробництва. У цьому випадку витрати на виробництво продукції враховуються за цехами (переділами) та окремими статтями витрат. Перелік переділів, якими здійснюється калькулювання продукції, встановлюється самим підприємством.
Виходячи з особливостей технології в переробці сировини та матеріалів застосовують напівфабрикатний та безнапівфабрикатний варіанти попередільного методу калькуляції.
Напівфабрикатний варіант попередільного методу калькулювання собівартості продукції застосовується, коли кожен переділ, крім останнього, є закінчену стадію обробки сировини, у результаті виходять напівфабрикати власного виробництва, готові подальшого використання у виробництві чи реалізації. Калькулюють собівартість напівфабрикатів після кожного переділу, що дозволяє виявляти собівартість напівфабрикатів на різних стадіях їхньої обробки і тим самим забезпечувати контроль за собівартістю продукції.
Безнапівфабрикатний варіант попередільного методу – Облік витрат за переділами, собівартість напівфабрикатів після кожного переділу не визначають, а обчислюють собівартість вже готового продукту.
Позамовний метод калькулювання застосовується зазвичай при виробництві окремих видів продукції, що виконується за разовим замовленням (при індивідуальному або дрібносерійному виробництві). У цьому випадку на кожне замовлення відкривається карта аналітичного обліку витрат, в якій відображаються всі види витрат відповідно до чинної їх номенклатури.
Правильне застосування тієї чи іншої методу обліку витрат за виробництво і калькулювання собівартості продукції дозволить управлінському персоналу своєчасно отримати об’єктивну інформацію про собівартості продукції (робіт, послуг).
