Методи аналізу ризиків

Основні методи аналізу ризиків

У практиці ризик-менеджменту найбільшу популярність набули наступні методи аналізу ризиків:

• статистичний;
• оцінки доцільності витрат;
• експертні оцінки;
• аналітичний;
• метод використання аналогів;
• оцінки фінансової стійкості та платоспроможності;
• аналіз наслідків накопичення ризику;
• комбінований метод.

Розглянемо детальніше основні методи аналізу ризиків та його особливості.

Статистичний метод аналізу ризиків

Статистичний метод аналізу ризиків застосовується у випадку, коли компанія має достатню кількість аналітичної та статистичної інформації щодо об’єкта аналізу. Сутність цього у тому, що з розрахунку ймовірності виникнення збитків аналізуються все історичні дані щодо результативності проведення аналізованих операцій компанією у минулому.

Перевагою статистичного методу аналізу ризиків є те, що він дозволяє здійснювати аналіз та оцінку різних варіантів розвитку подій та враховувати різні фактори ризику в межах одного підходу. Недоліком цього методу є необхідність застосування імовірнісних характеристик.

На практиці використовують такі статистичні методи аналізу ризиків:

• оцінка ймовірності виконання;
• аналіз можливого розподілу потоку платежів;
• дерева рішень;
• імітаційне моделювання ризиків.

Метод оцінки ймовірності виконання дозволяє дати спрощену статистичну оцінку ймовірності виконання будь-якого рішення шляхом розрахунку частки виконаних та невиконаних рішень у загальній сумі прийнятих рішень.

Метод аналізу ймовірнісних розподілів потоків платежів дозволяє при відомому розподілі ймовірностей для кожного елемента потоку платежів оцінити можливі відхилення вартості потоків платежів від очікуваних. Потік із найменшою варіацією вважається менш ризикованим.

Дерева рішень зазвичай застосовуються для аналізу ризиків подій, що мають найближче чи розумне число варіантів розвитку. Вони особливо корисні у ситуаціях, коли рішення, прийняті у той чи інший час, залежать від рішень, прийнятих раніше.

Імітаційне моделювання — один із найпотужніших методів аналізу економічної системи. Під ним розуміється процес проведення ЕОМ експериментів з математичними моделями складних систем реального світу. Імітаційне моделювання використовується у тих випадках, коли проведення реальних експериментів, наприклад, з економічними системами, нерозумно, потребує значних витрат та/або не можна здійснити на практиці. Збір необхідної інформації для прийняття рішень часто потребує значних витрат. У подібних випадках відсутні фактичні дані замінюються величинами, отриманими в процесі імітаційного експерименту.

Метод аналізу доцільності витрат

Сутність методу аналізу доцільності витрат у тому, що у процесі діяльності підприємства витрати кожного напрями, і навіть витрати окремих елементів мають різний рівень ризику. Визначення рівня ризику шляхом аналізу доцільності витрат спрямовано ідентифікацію потенційних зон ризику. Це, у свою чергу, дає змогу виявити «вузькі» місця з погляду ризиків, а потім розробити шляхи їхньої ліквідації.

Метод доцільності витрат дозволяє визначити критичний обсяг виробництва чи продажів, тобто. нижній граничний обсяг випуску продукції, у якому прибуток дорівнює нулю. Виробництво продукції в обсягах менше критичного приносить лише збитки. Критичний обсяг виробництва необхідно оцінювати при освоєнні нової продукції та при скороченні випуску продукції, викликаного падінням попиту, скороченням поставок матеріалів та комплектуючих виробів, посиленням екологічних вимог та іншими причинами.

Перевищення витрат може бути зумовлене одним із чотирьох основних факторів або їх комбінацією:

1. початковою недооцінкою вартості;
2. зміною меж проектування;
3. різницею у продуктивності;
4. збільшенням первісної вартості.

Ці основні фактори можуть бути деталізовані. На основі типового переліку можна скласти детальний перелік для конкретного проекту або його елементів.

Деякі дослідники виділяють три показники фінансової стійкості фірми з метою визначення рівня ризику:

1. надлишок чи нестачу власних коштів;
2. надлишок або нестача власних, середньо- та довгострокових позикових джерел формування запасів та витрат;
3. надлишок чи брак загальної величини основних джерел для формування запасів та витрат.

Метод експертних оцінок

Метод визначення рівня ризику шляхом експертних оцінок має більш суб’єктивний характер (порівняно з іншими методами). Ця суб’єктивність є наслідком те, що група експертів, яка здійснює аналіз ризику, висловлює власні суб’єктивні міркування як про минулу ситуацію (що відбулася подію), і про перспективи її розвитку.

Найчастіше метод експертних оцінок застосовується за недостатнього обсягу інформації або щодо рівня ризику за такими напрямами діяльності, які мають аналогів.

В узагальненому вигляді сутність даного методу полягає в тому, що компанія виділяє певну групу ризиків та розглядає, як вони здатні вплинути на її діяльність. Цей розгляд зводиться до виставлення бальних оцінок щодо ймовірності виникнення тієї чи іншої виду ризику, і навіть ступеня його на діяльність компанії.

Аналітичний метод аналізу ризиків

Аналітичний метод побудови кривої ризику найбільш складний, оскільки елементи теорії ігор, що лежать в його основі, доступні тільки дуже вузьким фахівцям. Найчастіше використовується підвид аналітичного методу. аналіз чутливості моделі.

Аналітичний метод аналізу ризиків здійснюється у кілька етапів.

На першому етапі здійснюється підготовка до аналітичної обробки інформації, що містить:

• визначення ключового параметра, щодо якого проводиться оцінка чутливості (внутрішня норма прибутковості, чистий наведений дохід тощо);
• вибір факторів, що впливають на діяльність організації та, відповідно, на ключовий параметр (рівень інфляції, стан економіки та ін.);
• розрахунок значень ключового параметра на різних етапах здійснення проекту (закупівля сировини, виробництво, реалізація, транспортування, капітальне будівництво тощо);
• сформовані в такий спосіб послідовності витрат і надходжень фінансових ресурсів дають можливість визначити як загальну економічну ефективність досліджуваного напрями діяльності, а й визначити її значення кожної стадії.

На другому етапі будуються діаграми, що відбивають залежність обраних результуючих показників від величини вихідних параметрів. Порівнюючи між собою отримані діаграми, можна визначити так звані ключові показникиякі найбільш впливають на оцінку прибутковості проекту.

На третьому етапі визначаються критичні значення ключових параметрів. Найбільш простим способом є розрахунок критичної точки або точки беззбитковості, що відображає мінімально допустимий обсяг виробництва продукції або надання послуг для покриття витрат.

На четвертому етапі, виходячи з отриманих раніше критичних значень ключових параметрів і чинників, здійснюється аналіз того, чи впливають ними вплив можливі шляхи підвищення ефективності та стабільності роботи організації, тобто. чи існують шляхи зниження ризиків.

Аналіз чутливості моделі. Аналіз чутливості моделі складається з наступних етапів:

• вибір основного ключового показника, тобто параметра, яким і проводиться оцінка чутливості. Такими показниками можуть бути: внутрішня норма доходності, або чистий наведений дохід;
• вибір факторів (рівень інфляції, рівень стану економіки тощо);
• розрахунок значень ключового показника на різних етапах здійснення проекту: пошук, проектування, будівництво, монтаж та налагодження обладнання, процес повернення вкладених коштів.

Сформована таким чином послідовність витрат і надходжень дає змогу визначити фінансові потоки кожного моменту часу, тобто визначити показники ефективності.

Спочатку будуються діаграми, що відбивають залежність обраних результуючих показників від величини вихідних параметрів. Порівнюючи між собою отримані діаграми, можна визначити ключові показники, які найбільше впливають на оцінку проекту.

Потім визначаються критичні (для проекту) значення ключових параметрів. Найпростіше може бути розрахована «точка беззбитковості», що відображає мінімально допустимий обсяг послуг, у якому проект не приносить прибутку, але не виявляється збитковим.

Якщо проект фінансується рахунок кредитів, то критичним значенням буде і мінімальна величина ставки, за якою за проектом не вдасться погасити заборгованість. Надалі може бути отриманий варіант допустимих значень, у межах якого проект виявляється ефективним (за прибутковістю) з фінансової та економічної точок зору.

Аналіз чутливості дозволяє фахівцям із проектного аналізу враховувати ризик та невизначеність. Якщо проект виявиться чутливим до зміни обсягу виробництва продукції проекту, варто приділити більше уваги програмі навчання персоналу та менеджменту, а також іншим заходам для підвищення продуктивності.

Водночас аналіз чутливості має дві серйозні недоліки:

1. він не є всеосяжним, тому що не розрахований для врахування всіх можливих обставин;
2. він не уточнює можливість здійснення альтернативних проектів.

Метод використання аналогів

При аналізі ризику нового проекту дуже корисними можуть стати дані про наслідки впливу несприятливих чинників ризику інші проекти.

Суть методу використання аналогів полягає в тому, що при аналізі ступеня ризику певного напряму діяльності суб’єкта доцільно використати дані про розвиток таких самих аналогічних напрямків у минулому.

Аналіз минулих чинників ризику складає основі інформації, отриманої з різних джерел. Отримані таким чином дані обробляються з метою виявлення залежностей між запланованими результатами діяльності та врахуванням потенційних ризиків.

Доцільність використання цього методу полягає в тому, що якщо необхідно виявити ступінь ризику з будь-якого інноваційного напряму діяльності компанії, коли відсутня сувора база для порівняння, краще знати минулий досвід, навіть якщо він не відповідає сучасним умовам.

При використанні методу аналогій слід дотримуватися певної обережності. Навіть у відповідних випадках невдалого завершення проектів дуже складно створити передумови для майбутнього аналізу, тобто. підготувати вичерпний та реалістичний набір можливих сценаріїв зривів проектів. Річ у тім, що більшість негативних наслідків характерні певні особливості.