Під час розгляду питання механізмі поповнення маси грошей у обороті слід зазначити, що поняття «випуск грошей» і «емісія грошей» є тотожними. Так випуск грошей в обіг відбувається постійно. Безготівкові гроші випускаються в обіг, коли комерційні банки надають позику своїм клієнтам, а готівка – коли банки в процесі здійснення касових операцій надають їх клієнтам з власних операційних кас. Емісія – випуск грошей в обіг, який призводить до загального зростання грошової маси в обігу.
Емісія грошей у широкому розумінні складає двох рівнях:
- Центральні банки;
- комерційні банки та прирівняні до них за функціональним призначенням фінансово-кредитної установи.
Емісія безготівкових грошей здійснюється системою комерційних банків, готівкою – Центральним банком (в Україні – Національним банком).
Центральним банкам належить виключне (монопольне) право здійснення банкнотної емісії. Чинним законодавством таке право не надається будь-яким іншим банкам. Право емісії банкнот не має і міністерство фінансів (казначейство).
Як за умов золотого стандарту, і у нинішніх умовах зберігається принцип товарного забезпечення банкнотної емісії на кредитних засадах. Однак на відміну від золотого стандарту не діє механізм реалізації функцій кошторисної скарбниці, згідно з яким кількість обігу паперових грошей, у тому числі банкнот, врівноважувалась з урахуванням відповідного коефіцієнта наявним золотим запасом. Еволюційно розвиток емісійного процесу пішов в іншому напрямку — почали зміцнюватися інституційні структури та механізм функціонального регулювання фінансової системи. Помітно виросла у цьому роль головної ланки — за Центральний банк.
Існують три напрями емісійної діяльності Центрального банку:
- фінансування дефіциту державного бюджету через здійснення операцій на ринку державних цінних паперів;
- рефінансування комерційних банків — надання їх розпорядження певної суми платіжних інструментів;
- закупівля за національні гроші іноземної валюти, що спрямовується до офіційних валютних резервів.
Механізм емісії діє основі банківського (кредитного, депозитного) мультиплікатора. Банківський, кредитний та депозитний мультиплікатори характеризують механізм мультиплікації з різних позицій.
Банківський мультиплікатор характеризує процес мультиплікації з позиції суб’єктів мультиплікації та діє незалежно від того, кому надано кредити: комерційним банкам чи уряду. З іншого боку, може бути задіяний у тому разі, коли Національний банк купує в комерційних банків цінні папери чи валюту. Через війну зменшуються ресурси банків, вкладені в активні операції, збільшуються вільні резерви цих банків, використовувані кредитних операцій, тобто включається механізм банківського мультиплікатора. “Включити” цей механізм Національний банк може і тоді, коли він зменшить норму обов’язкових резервів.
Депозитний мультиплікатор відображає об’єкт мультиплікації – гроші на депозитних рахунках комерційних банків.
Кредитний мультиплікатор є основною рушійною силою процесу мультиплікації, тобто відображає те, що мультиплікація може здійснюватись лише внаслідок кредитування господарства (економіки).
Керує механізмом банківського мультиплікатора і, як наслідок, емісією безготівкових грошей виключно Національний банк, у той час як емісія здійснюється системою комерційних банків.
Комерційні банки створюють банківські гроші шляхом надання своїм клієнтам кредитних позик. Коли банки надають позички, грошова маса зростає, а коли отримані позички повертаються – зменшується.
Здатність будь-якого комерційного банку створювати банківські гроші (здійснювати емісію грошей) залежить від розміру понаднормової суми його резерву. Банк може видавати нові позички і створювати додаткові гроші лише тоді, коли він має вільні резерви, тобто резерви, що перевищують встановлену законом мінімальну суму, яку він за будь-яких умов повинен зберігати.
Обов’язковий банківський резерв є частиною (нормою у відсотках) банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, які згідно з чинним законодавством мають зберігатися у формі касової готівки комерційних банків та інших депозитів у Центральному банку.
За допомогою регулювання норми обов’язкових резервів вирішується кілька завдань:
- по-перше, нормативне визначення обов’язкових резервів має на меті забезпечення захисту інтересів клієнтів та надійності комерційних банків, підтримки їх ліквідності;
- по-друге, у разі виникнення нестандартних ситуацій комерційні банки мають можливість отримати додаткову суму готівки в Національному банку;
- по-третє, вони використовують як ключовий інструмент регулювання можливостей комерційних банків здійснювати емісію банківських грошей (за допомогою високої норми резерву знижувати таку емісію, низькою — стимулювати).
При визначенні потенційних можливостей розвитку емісійного процесу і — прогнозування динаміки грошової маси використовується показник фінансової бази. За змістом грошова база — це показник резервних грошей, що об’єднує, функціонуючої в країні банківської системи, на фундаменті якої через ефект кредитного мультиплікатора формується загальна маса грошей в обігу.
Ефект кредитного мультиплікатора полягає у автоматичному розширенні емісійного процесу, здійснюваного багаторазовим множенням сформованих у банківській системі нових резервів. Мультиплікаційний ефект характеризує спосіб функціонування не окремого банку, а банківської кредитної системи загалом. У цьому реалізується принцип: «те, що може зробити окремий банк, здатні зробити все банки разом». Йдеться про кумулятивне зростання грошової маси на підставі того, що резерви рухаються від одного економічного суб’єкта до іншого — від банку до економічного агента у нефінансовому секторі, і знову — знову до банку.
Процес мультиплікатора пов’язані з надходженням нових коштів (депозитів) у систему комерційних банків. Таке надходження може здійснюватися у різних формах:
- надходження готівки;
- проведення операцій на ринку цінних паперів казначейства;
- надходження чеків, виписаних інший банк;
- одержання прямих кредитів Національного банку.
Процес мультиплікатора є безперервним. Розраховують коефіцієнт мультиплікації, який відображає наскільки у певний період зросла грошова маса в обігу.
Розглянемо взаємодію чинників, які впливають пропозицію грошей (формування грошової маси) із боку банківської системи (див. малюнок).
У верхній частині схеми представлена група чинників, що впливають формування фінансової бази, від якої залежить величина наднормативних резервів. У нижній частині визначені фактори, від яких залежить величина коефіцієнта експансії (кредитного мультиплікатора). Взаємодія двох величин – грошової бази та грошового мультиплікатора визначає потенційні можливості банківської системи щодо забезпечення приросту грошової маси, додаткової пропозиції грошей.
