Ломбардний кредит (collateral credit, secured credit) – короткостроковий кредит, що надається під заставу рухомого майна.
Предметом застави при ломбардному кредиті може бути речі, цінні папери (грошові, товарні і право участі), дорогоцінні метали.
Кредиторами зазвичай є:
- Центральний (національний) банк, що надає кредити комерційним банкам на основі аукціону;
- комерційні банки під час кредитування своїх клієнтів;
- інші кредитні організації – найчастіше при кредитуванні фізичних осіб;
- ломбарди.
У ролі позичальників при ломбардному кредитуванні виступають:
- комерційні банки;
- підприємства, організації, які працюють на комерційних засадах;
- фізичні особи.
При ломбардному кредиті оформляється кредитний договір, в якому обумовлюються умови надання та повернення позички, та заставний договір із зазначенням суми оцінки закладеного майна та порядку відшкодування за рахунок нього зобов’язань позичальника. Фізична особа отримує від ломбарду заставний (ломбардний) квиток або іменну квитанцію.
Ломбардний кредит – короткостроковий кредит, що надається під заставу (заставу) рухомого майна, що легко реалізується, або депонованих у банку цінних паперів. Оцінка виробів, прийнятих у заставу, провадиться за згодою сторін. Вартість застави зазвичай перевищує суму кредиту на 15-50%, тому якщо позичальник не повернув кредит у строк, то кредитор продає закладене майно та за рахунок вирученої суми погашає борг та відсотки по ньому.
Надання ломбардного кредиту передбачає укладання між банком і клієнтом (позичальником) крім кредитного договору (у якому визначається розмір кредиту, процентна ставка, умови видачі та погашення тощо) також договору про передачу заставного права на майно для забезпечення вимог кредитора.
Коли банк надає кредит під будь-яке забезпечення, він зазвичай отримує від клієнта заставне зобов’язання, в якому клієнт надає банку заставне право на все передане і майно, що передається в майбутньому, право вимагати від нього додаткове забезпечення, право продати закладене в банку майно у разі невиконання клієнтом своїх зобов’язань та використовувати виручені кошти для погашення заборгованості клієнта.
Клієнт зобов’язується відшкодувати як суму боргу з відсотками, а й усі витрати, пов’язані зі збереженням забезпечення, інкасуванням боргу тощо. При цьому клієнт (заставник) продовжує нести відповідальність за оплату боргу та інших зобов’язань, незважаючи на утримання банком забезпечення. Клієнт надає банку заставне право на все майно, всі цінності, всі майнові права, залишки на поточних та депозитних рахунках та інші суми, що перебувають у банку. У деяких зобов’язаннях передбачається право банку вчиняти перезаставу наданого йому клієнтом майна.
Якщо ломбардний кредит надається під заставу цінних паперів (а чи не товарів), заставник передає кредитору не декларація про цінні папери, а самі цінних паперів. При цьому при заставі іменних цінних паперів у договорі про заставу вказуються умови та момент переходу власності на ці цінні папери від боржника до кредитора.
Банки надають ломбардний кредит головним чином під заставу тих цінних паперів, які мають офіційне котирування на фондових біржах та (або) які приймаються до обліку або застави в центральному банку. Це насамперед — державні цінні папери та цінні папери, гарантовані державою, першокласні комерційні векселі та банківські акцепти (з терміном погашення не більше трьох місяців), що звертаються на біржі акції та облігації великих промислових компаній та банків, ощадні та депозитні сертифікати, а також сертифікати. інвестиційних фондів
Сума кредиту залежить від «якості» забезпечення: виду цінних паперів, складності їх реалізації на ринку, термінів погашення, можливості їх переобліку або отримання під заставу кредиту в Центральному банку. Наприклад, щодо державних цінних паперів, а також першокласних комерційних векселів, ломбардний кредит може надаватися на суму до 80 % ринкової (або номінальної) вартості цінних паперів. Щодо акцій та облігацій промислових підприємств і банків, що звертаються на біржі, розмір кредиту зазвичай не перевищує 60% їхньої ринкової вартості; а за ощадними сертифікатами ломбардний кредит може бути наданий у розмірі 90-100%.
Різниця між вартістю забезпечення та сумою кредиту називається маржею. У разі зменшення маржі (внаслідок падіння ринкової вартості цінних паперів) боржник зобов’язується на вимогу банку або погасити частину боргу для того, щоб сума боргу була приведена у відповідність до нової ринкової вартості цінних паперів, або надати додаткове забезпечення.
Якщо цінні папери не котируються на біржі, оцінка їх вартості і відповідно розмірів кредиту (розмірів маржі), що надається за ними, проводиться самим банком на основі даних балансів, звітів, що публікуються в пресі; довідок організацій, що спеціалізуються на зборі подібної інформації, в тому числі урядових; публікацій у спеціальній пресі; оцінки якості менеджменту, перспектив розвитку компанії та ін.
Проте зазвичай банки прагнуть не надавати кредит під заставу цінних паперів, що не котируються на біржі.
При наданні ломбардного кредиту під заставу векселів термін кредиту неспроможна перевищувати терміну платежу за векселем, причому зазвичай такий кредит вбирається у термінами 1 рік. Крім того, у більшості випадків банки встановлюють ліміт кредитування своїх клієнтів під заставу векселів (а також інших цінних паперів), оскільки чим більша сума та термін векселя, тим більший ризик несе банк при купівлі таких векселів та наданні під них кредиту.
Слід зазначити, що банк може надавати ломбардний кредит під заставу товаророзпорядчих документів, таких, як складські свідоцтва, варранти, розписки, коносаменти, залізничні накладні тощо, які зазвичай супроводжуються страховими полісами.
Разом про те слід зазначити, що у «чистому» вигляді ломбардний кредит використовується досить рідко. Здебільшого цінних паперів приймаються як застави під час надання контокоррентного кредита.
