Підприємство, з погляду системного підходу, є складною системою, що складається з безлічі взаємодіючих та взаємозалежних елементів. Для його постійної та безперебійної роботи без порушення взаємозв’язків необхідне управління усіма господарськими та фінансовими процесами. У системі фінансового аналізу особливе місце посідає ліквідність та платоспроможність підприємства.
Ліквідність та платоспроможність є ключовими компонентами, що визначають фінансовий стан підприємства.
Зміст
Платоспроможність
Платоспроможність у міжнародній практиці означає достатність ліквідних активів на погашення будь-якої миті всіх своїх короткострокових зобов’язань перед кредиторами.
Платоспроможність підприємства визначається наявністю у його розпорядженні ліквідних активів — тих активів, які у максимально короткі терміни і істотних втрат може бути конвертовані на гроші, тобто. бути проданими, або самі собою є засобом платежу (наприклад, переказні векселі).
Основними ознаками платоспроможності є наявність у підприємства у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку та відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Звідси головна ознака фінансової стійкості – це наявність чистих ліквідних активівщо визначаються як різницю між усіма ліквідними активами та всіма короткостроковими зобов’язаннями на певний момент часу.
У процесі фінансового аналізу досліджується поточна та перспективна платоспроможність.
Поточна платоспроможність характеризує поточний стан розрахунків на підприємстві та аналізується на підставі даних про фінансові потоки: приплив коштів повинен забезпечити покриття поточних зобов’язань підприємства.
Перспективна платоспроможність визначає можливість підприємства в майбутньому розраховуватися за своїми короткостроковими боргами та досліджується переважно за допомогою показників ліквідності.
У процесі аналізу поточної платоспроможності зіставляється наявність суми платіжних коштів із сумою термінових зобов’язань. До платіжних коштів відносяться кошти (на розрахунковому рахунку, у касі), короткострокові цінних паперів, які можна швидко звернені на гроші.
До термінових зобов’язань відносяться поточні пасиви – зобов’язання та борги, що підлягають погашенню: короткострокові кредити банку, кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги), а також заборгованість з податків та зборів перед бюджетом.
Якщо підприємство сума платіжних коштів (коштів та інших.) перевищує суму короткострокових зобов’язань, воно визнається платоспроможним. Якщо підприємства сума платіжних коштів недостатня на погашення термінових зобов’язань, тобто. сума платіжних коштів менша за суму термінових зобов’язань, підприємство є неплатоспроможним. Про неплатоспроможність підприємства може сигналізувати відсутність грошей на розрахунковому, поточному та інших рахунках банку, в касі підприємства, наявність простроченої заборгованості банку, фінансовим органам, постачальникам, прострочення із виплати зарплати працівникам. Неплатоспроможність підприємства може призвести до банкрутства.
Незважаючи на те, що поняття ліквідність і платоспроможність тісно взаємопов’язані, вони не є тотожними.
Ліквідність
Ліквідність у широкому понятті означає здатність активів за певних обставин звертатися у готівку або отримати готівку для нормальної фінансово-господарської діяльності та відшкодування зобов’язань.
Види ліквідності
Залежно від цілей фінансового аналізу виділяють такі види ліквідності:
- Ліквідність активів підприємства – Це комплексна аналітична категорія, що характеризує здатність кожного конкретного активу бути трансформованим у кошти. При цьому ступінь ліквідності визначається двома факторами: швидкістю трансформації та втратами власника від зниження вартості активу внаслідок екстреного продажу.
- Ліквідність балансу – це характеристика теоретичної облікової можливості підприємства звернути активи у готівку та погасити свої зобов’язання, а також ступінь покриття зобов’язань активами на різних платіжних горизонтах.
- Ліквідність підприємства розуміється як здатність погашати вимоги контрагентів як з допомогою власні кошти, і з урахуванням залучених коштів.
Ліквідність підприємства – умовний термін, що означає наявність в підприємства оборотних засобів у розмірі, теоретично достатньому погашення короткострокових зобов’язань хоча б і з порушенням термінів погашення, передбачених контрактами; інакше кажучи, підприємство ліквідно, якщо його оборотні активи формально перевищують короткострокові зобов’язання.
Взаємозв’язок між показниками ліквідності та платоспроможності можна схематично відобразити в такий спосіб.
Основу платоспроможності становить ліквідність активів без якої не можна досягти ліквідності балансу та, відповідно, ліквідності підприємства.
Ліквідність підприємства – це мобільність підприємства, його можливість (при виникненні будь-яких обставин) за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел оперативно шукати резерви платіжних коштів, необхідних для погашення боргів, та постійно, на будь-який момент часу, підтримувати рівновагу між обсягами та строками перетворення активів у грошові кошти та обсяги та строки погашення зобов’язань.
Підприємство, поточний капітал якого складається з грошових коштів, короткострокової дебіторську заборгованість, зазвичай, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно з необоротних активів.
Основною ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Чим більше це перевищення, тим краще фінансове становище підприємства з позиції ліквідності. Якщо величина оборотних активів недостатньо велика порівняно з короткостроковими пасивами, поточний стан є нестійким і може виникнути ситуація, коли вона не матиме достатньо коштів для розрахунків за своїми зобов’язаннями і змушена буде або порушити технологічний процес (наприклад, терміново продати частину запасів або обтяжувати новими боргами), або розпродати частину довгострокових активів.
Наслідками низького рівня ліквідності є нездатність підприємства сплатити свої поточні борги та зобов’язання, які ведуть, у свою чергу, до обов’язкового продажу довгострокових фінансових вкладень та активів і, у найгіршому випадку, до неплатежів та банкрутства.
Залежно від мети аналізу ліквідності у системі показників поточної платоспроможності виділяють коефіцієнти, що характеризують діяльність функціонуючого підприємства, та коефіцієнти, що застосовуються для аналізу
ліквідованого підприємства. З огляду на це слід розрізняти поняття поточної, операційної та термінової ліквідності.
Поточна ліквідність характеризується відповідністю дебіторської заборгованості та грошових коштів короткостроковим зобов’язанням.
Концепція операційної ліквідності доцільно використовуватиме характеристики відповідності груп активів і пасивів за термінами їх оборотності за умов нормального функціонування підприємства.
Концепція термінової ліквідності може використовуватися в оцінці спроможності підприємства до погашення зобов’язань у разі ліквідації.
Існує кілька ступенів ліквідності.
Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство не в змозі скористатися перевагами знижок і вигідними комерційними можливостями, що виникають. На цьому рівні недолік ліквідності означає, що немає свободи вибору, і це обмежує свободу дій керівництва.
Критичний недолік (дефіцит) ліквідності настає у разі, якщо підприємство не здатне погасити свої поточні борги та зобов’язання. Це може призвести до інтенсивного продажу довгострокових вкладень та необоротних активів, а в найгіршому разі — до неплатоспроможності та банкрутства.
Предмет та завдання аналізу ліквідності
Предметом аналізу ліквідності є процеси формування,
здійснення та коригування політики управління платоспроможністю
підприємства у короткостроковому періоді.
Основними завданнями аналізу ліквідності є:
- Оцінка ступеня ліквідності оборотних активів підприємства.
- Оцінка ліквідності балансу підприємства.
- Оцінка рівня платоспроможності підприємства у короткостроковому періоді.
- Формування інформації про політику, що проводиться суб’єктом господарювання з підтримки необхідного рівня платоспроможності.
- Оцінка перспектив розвитку та розробка рекомендацій щодо усунення факторів, що несприятливо впливають на платоспроможність.
Предмет аналізу ліквідності разом із завданнями визначаються рівнем розвитку фінансового менеджменту для підприємства та ефективністю політики управління грошовими потоками, що забезпечує здатність своєчасно задовольняти вимоги кредиторів. Тому фахівець, який проводить аналіз платоспроможності, зобов’язаний встановити найбільш пріоритетні цілі для конкретного підприємства, склавши їхню ієрархію, з метою оптимізації спрямованості зусиль на отримання максимального ефекту.
Методи оцінки ліквідності та платоспроможності
p align=”justify”> Важливим етапом проведення аналізу ліквідності є процедура обробки зібраної інформації за допомогою аналітичних методів. Використання різних аналітичних методів слід здійснювати в комплексі, що дозволить отримати більш повний та наближений до реального стану опис платоспроможності підприємства та ліквідності його активів.
Так, використовуючи метод угруповання, можна сформувати баланс в адаптованій для проведення аналізу ліквідності формі – за ступенем зменшення або зростання (залежно від завдання аналізу) ліквідності, при цьому довільно складаючи групи статей активу та пасиву. Потім доцільно побудувати структуру всередині кожної з груп та за балансом загалом, застосовуючи доступні економіко-математичні методи.
Застосування методу фінансових коефіцієнтів дозволяє зробити висновки щодо:
- відповідності отриманих результатів середньогалузевим та нормативним показникам;
- динаміки змін статей поточних активів та короткострокової заборгованості;
- ступеня ліквідності тих чи інших статей балансу;
- відсутності політики управління платоспроможністю, а за її наявності,
ступеня ефективності заходів, що вживаються.
Безумовно, весь процес проведення дослідження буде повним без розробки рекомендацій, вкладених у поліпшення платоспроможності підприємства у майбутньому.
