Легка промисловість – Сукупність галузей промисловості, що виробляють головним чином предмети масового споживання з різних видів сировини. Легка промисловість займає одне з важливих місць у виробництві валового національного продукту та відіграє значну роль в економіці країни.
Легка промисловість є сукупність галузей промисловості, які виробляють переважно предмети споживання. Провідна галузь – текстильна, головними регіонами якої є Східна Азія, Південна Азія, країни СНД, Європа, США. З виробництва бавовняних тканин лідирує Китай, Індія, Росія, США, Японія. По виробництву тканин із хімічних волокон — США, Індія, Японія, Республіка Корея, Тайвань. Останнім часом випуск тканин у розвинених країнах скорочується, а в текстильна промисловість, що розвиваються, переживає підйом, орієнтуючись насамперед на дешеву робочу силу.
Зміст
Що таке легка промисловість?
Легка промисловість – це галузь господарства, що виробляє одяг, взуття, головні убори та деякі інші споживчі товари. Назва «легка» має умовний, історичний характер, вона дозволяє відрізняти цю галузь від так званої важкої індустрії.
Легка промисловість – Сукупність галузей промисловості, що виробляють головним чином товари народного споживання. Основні галузі: текстильна (бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, прядив’яно-джутова, швейна, трикотажна), шкіряна, хутряна, взуттєва, галантерейна.
Легка промисловість (light industry) – Сукупність галузей обробної промисловості, що об’єднують, як правило, невеликі виробництва, що не використовують важкого обладнання. В одних галузях легка промисловість, таких як текстильна, швейна або харчова, кваліфікація працівників не має принципового значення, тоді як в інших, таких, як електроніка та виготовлення комплектуючих для комп’ютерів, необхідний спеціально підготовлений персонал. Легка промисловість набула найбільшого поширення у країнах й у неформальному секторі економіки, т.к. її створення вимагає великих інвестицій.
Легка промисловість здійснює як первинну обробку сировини, і випуск готової продукції. Підприємства легкої промисловості виробляють також продукцію виробничо-технічного та спеціального призначення, яка використовується у меблевій, авіаційній, автомобільній, хімічній, електротехнічній, харчовій та інших галузях промисловості, у сільському господарстві, у силових відомствах, на транспорті та охороні здоров’я.
Однією з особливостей легкої промисловості є швидка віддача вкладених коштів. Технологічні особливості галузі дозволяють здійснювати швидку зміну асортименту продукції при мінімумі витрат, що забезпечує високу мобільність виробництва.
Легка промисловість пов’язана із сільським господарством, особливо на стадії первинної обробки сировини, а також з хімічною промисловістю, що постачає штучні та синтетичні волокна, синтетичний каучук, барвники тощо.
На розміщення підприємств легкої промисловості впливає споживчий чинник, і навіть наявність дешевих трудових ресурсів. Саме цим пояснюється все більша її концентрація в державах, що розвиваються, частка яких у світовому виробництві продукції галузі значно зросла (до 40-45%). Але є підгалузі легкої промисловості, що виробляють дорогі, особливо модні товари. Вони є привілеєм економічно розвинених країн – законодавців мод.
За обсягом виробництва продукції легкої промисловості лідирує Європа (більше 45%), далі йдуть Азія (близько 30%) та Америка (близько 20%). Серед країн лідирують Китай, Італія, Японія, Бразилія, США, Франція, Таїланд, Велика Британія, Аргентина.
Останнім часом частка легкої промисловості у ВНП високорозвинених країн (США, Німеччина, Великобританія, Італія, Франція тощо) почала скорочуватися. Пояснюється це тим, що для збільшення чистого прибутку керівництво підприємств легкої промисловості прагне перевести виробництва в країни з дешевою, соціально незахищеною робочою силою (Індія, Китай, Бангладеш, Пакистан тощо). Часто до переведення підприємств у країни, що розвиваються, їх підштовхує і сама держава, яка вводить різні обмеження на рівень забруднення навколишнього середовища, обов’язкове медичне страхування працівників, підвищує податки на землю, якою користуються підприємства. У деяких країнах (Італія, Греція, Франція) занепад легкої промисловості частково викликаний переходом на дорогу валюту (євро), яка зробила товари підприємств дрібної промисловості неконкурентоспроможними порівняно з азіатськими країнами та країнами Східної Європи.
Галузі легкої промисловості
Глобально всі галузі легкої промисловості поділяють на 3 групи:
- Сировинне виробництво (наприклад, видобуток бавовни, льону, шкіри тварин).
- Напівфабрикатне виробництво (наприклад, текстильні, прядильні, шкіряні роботи).
- Виробництво готової продукції (наприклад, пошиття одягу та взуття).
Галузі легкої промисловості об’єднують також у підгалузі:
- Текстильна:
- бавовняна;
- вовняна;
- шовкова;
- лляна;
- пенько-джутова;
- трикотажна;
- валяльно-повстяна;
- сетев’язальна.
- Швейне.
- Шкіряна.
- Хутряна.
- Взуттєва.
Основною галуззю легкої промисловості є текстильна, сировиною для якої є рослинні (бавовна, льон, коноплі), тварини (шерсть, шовк) та штучні та синтетичні (віскозний шовк, лавсан, капрон, нейлон та ін.) волокна. Залежно від використовуваної сировини у текстильній промисловості виділяють бавовняну, вовняну, шовкову, лляну, трикотажну (виробництво полотна та в’язаних виробів з натуральних та хімічних волокон та хімічних комплексних ниток) та інші підгалузі.
Шкіро-взуттєва та хутряна галузі легкої промисловості використовують як сировину шкіри домашніх та диких тварин, а також штучну шкіру та хутра.
Процес виготовлення тканини, крім первинної обробки сировини, складається з трьох стадій: прядіння, ткацтва та обробки. Після першої стадії виходить пряжа, що складається з однієї або кількох ниток. З пряжі на ткацькому виробництві виробляють різні види тканин. Обробка передбачає відбілювання, фарбування та обробку тканин.
Чинники розміщення легкої промисловості
Чинники розміщення легкої промисловості:
- Сировинний. Орієнтація на сировину в підприємств з первинної обробки матеріалів (наприклад, фабрики з переробки льону розміщуються у безпосередній близькості від центрів вирощування льону, шкіряні підприємства розташовані поблизу м’ясокомбінатів тощо).
- Споживчий. Великі витрати на транспортування готової продукції зумовлюють розташування підприємств у тій географічній зоні, де на їхню продукцію є попит.
- Трудові ресурси. Регіон розміщення фабрик та підприємств легкої промисловості повинен містити достатньо працівників необхідної кваліфікації. Історично склалося так, що в галузях легкої промисловості використовується переважно жіноча праця, тому для збалансування регіонального ринку праці підприємства легкої промисловості розміщуються в районах зосередження важкої індустрії (де переважно використовується чоловіча праця).
Особливості легкої промисловості
Легка промисловість має деякі особливості, на підставі яких вона виділяється щодо інших галузей:
- для отримання готового продукту він може перероблятися на різних фабриках, що полегшує виробничий процес;
- Важливу роль грає фінальна (оздоблювальна) стадія виробництва. Зовнішній вигляд товарів дуже важливий споживача;
- крім достатньої кваліфікації, робоча сила повинна мати відмінний смак для створення оригінальної продукції;
- історично склалося, що у підприємствах легкої промисловості працюють переважно жінки;
- асортимент продукції, що виготовляється, дуже швидко змінюється і визначається модними тенденціями, що утворилися.
Легка промисловість впливає на загальну економічну ситуацію в країні, тому що, по-перше, це галузь із швидкою оборотністю капіталу; по-друге, її технологічний цикл втягує у свою сферу сільське господарство, хімічну промисловість та інші галузі, дана сфера виробництва має відносно невисокий обсяг капітальних вкладень та високий рівень рентабельності.
У цілому нині легка промисловість — це екологічно чиста галузь. Оскільки джерелом енергії для неї є головним чином електрика, шкідливі відходи та забруднення атмосфери є мінімальними. Тому підприємства галузі часто розташовані біля житлових районів. Таким чином вони надають готові робочі місця в безпосередній близькості від житла працівників.
Особливістю легкої промисловості є висока мобільність виробництва та технологічні можливості підприємств, що дозволяють при кон’юнктурних змінах ринку, пов’язаних із сезонними змінами попиту та моди, здійснювати швидку зміну асортименту продукції, не зменшуючи обсяги випуску та, відповідно, обсяги продажів, не знижуючи податкові відрахування.
