Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (Money Laundering) — вчинення певних дій, спрямованих на приховування або маскування незаконного походження коштів, іншого майна або володіння ними, прав на такі засоби чи майно, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, а також придбання, володіння чи використання коштів чи іншого майна , з метою надання правомірного виду володінню, користуванню чи розпорядженню доходами чи дій, вкладених у приховування джерел походження таких доходів.

При відмиванні відбувається приховування істинного джерела доходів, підміна реальних угод формальними, перекручується економічний сенс, у своїй на початковому етапі відмивання коштів можуть підроблятися документи, використовуватися документи третіх осіб, для остаточної легалізації коштів використовуються норми законів про сумлінного набувача та багато інших.

Часто стверджується, що цей термін з’явився в США в 1920-і роки, оскільки американська мафія стала скуповувати і відкривати автоматичні пральні для легалізації готівки, зароблених злочинним шляхом (див. Історія відмивання грошей). Проте американський автор Джефрі Робінсон зазначає, що це не так. Він каже що термін «відмивання грошей» (англ. money laundering) вперше було вжито британською газетою The Guardian під час Уотергейтського скандалу у зв’язку з незаконним фінансуванням виборчої кампанії Річарда Ніксона.

В умовах глобалізації для відмивання грошей часто використовуються офшори — країни «податкового раю», у банківських системах яких забезпечується анонімність та конфіденційність бенефіціарів.

З метою недопущення легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом на державному рівні, здійснюється робота по боротьбі з відмиванням грошей (Anti money laundering, AML).

Для створення ефективної системи боротьби з відмиванням грошей потрібна взаємодія між наступними органами:

  • органами законодавчої влади;
  • органами виконавчої влади чи міністерствами;
  • судовими органами;
  • правоохоронними органами, включаючи поліцію, митну службу тощо;
  • підрозділами фінансової розвідки;
  • контрольно-наглядовими органами (включаючи центральний банк, інші фінансово-кредитні установи та деякі нефінансові організації).

Крім того, потрібна взаємодія між приватними установами, зокрема банками та іншими фінансовими установами.

Для координування міжнародних зусиль щодо боротьби з відмиванням грошей у 1989 році на саміті «великої сімки» у Парижі було створено міжнародну Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ; англ. Financial Action Task Force on Money Laundering, FATF). Цією організацією було розроблено рекомендації, спрямовані на протидію фінансовим злочинам.

Вперше рекомендації було розроблено 1990 року. Надалі вони неодноразово переглядалися та доповнювались, наприклад у 1996 та 2003 роках. На сьогодні ці рекомендації є міжнародним стандартом щодо протидії відмиванню коштів. На основі будуються національні законодавства. Наразі існує 40 основних рекомендацій ФАТФ.

Рекомендації ФАТФ не дублюють і не підмінюють відповідні положення інших ухвалених міжнародних актів та угод, а є їх доповненням. На підставі резолюції № 1617 від 2005 року Ради безпеки ООН вони є обов’язковими для всіх держав, які є членами Організації об’єднаних націй.

У 2001 році після терористичної атаки на США 40 основних рекомендацій були доповнені дев’ятьма спеціальними, спрямованими на протидію тероризму – див. Спеціальні рекомендації ФАТФ.

Крім ФАТФ створено також і регіональні групи типу ФАТФ.

З метою недопущення легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансування тероризму на законодавчому рівні конкретної країни, мають бути затверджені правила проведення фінансового моніторингу. Фінансовий моніторинг пов’язаний з обов’язковими процедурами внутрішнього контролю в частині законності проведення фінансових операцій, а також з діяльністю організацій, що здійснюють операції з майном або грошовими коштами, з виявлення операцій, що підлягають обов’язковому контролю, та інших операцій з грошовими коштами або майном, пов’язаних із протидією відмиванню грошових коштів та фінансування тероризму. Тому під час здійснення певних типів фінансових операцій та/або операцій з активами здійснюється обов’язковий фінансовий моніторинг.

В Україні усі комерційні банки здійснюють внутрішній фінансовий моніторинг.

Відповідальність за відмивання грошей

За вчинення фінансової операції або укладення угоди із коштами або іншим майном, отриманими внаслідок вчинення суспільно небезпечної протиправної дії, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження таких коштів чи іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а також набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, отриманих внаслідок вчинення суспільно небезпечної протиправної дії, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, передбачено кримінальну відповідальність.

(Див. також Банківський контроль, Внутрішній фінансовий моніторинг, Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, Євразійська група з протидії легалізації злочинних доходів та фінансуванню тероризму (ЄАГ), Обов’язковий фінансовий моніторинг, Рекомендації ФАТФ, Регіональні групи типу ФАТФ , фінансовий моніторинг).

Залишити коментар:

Site Footer