Кредитна кооперація (credit cooperation) – особлива форма кредитних організацій, створених на пайових чи пайових засадах задоволення потреб дрібних товаровиробників у кредитах; дрібний кооперативний банк.
Основне завдання кредитної кооперації – забезпечити позиковими коштами її учасників більш м’яких умовах, ніж у комерційному банку. Кредитна кооперація бере участь також у матеріально-технічному постачанні, у забезпеченні реалізації продукції та вирішенні інших господарських питань членів кооперативу.
Кошти кредитної кооперації формуються з допомогою пайових і членських внесків, відсотків з позик, кредитів банку, субсидій держави, доходів від випуску позик.
Кредитна кооперація виникла у середині ХІХ ст. у зв’язку з розвитком дрібнотоварного виробництва.
У Росії її до жовтня 1917 р. існувало 16 326 кредитних кооперативів, які об’єднували близько 11 млн. членів, їх загальна сума балансу перевищувала 900 млн. н. У СРСР кредитна кооперація існувала у 1917-1931 роках. за винятком періоду так званого «воєнного комунізму», коли вона злилася із споживчою кооперацією. У 1929 р. налічувалося 125 кооперативних кредитних спілок та близько 10 000 кооперативних кредитних товариств, які обслуговували понад 9,5 млн. дрібних господарств. Через війну проведеної суцільної колективізації сільського господарства ці кредитні установи 1931 р. було ліквідовано, а кредитування сільського господарства було повністю покладено державну банківську систему.
У разі створення ринкової економіки знову виникли передумови розвитку кредитної кооперації (див. Кредитний союз).
