Кордони оподаткування (taxation limit) – визначення верхньої межі податкових вилучень, дозволяють здійснювати фіскальну політику, стимулювати розвиток науково-виробничої діяльності у всіх сферах економіки, здійснювати соціально-економічні програми країни.
Верхня межа податкового вилучення може бути універсальним всім держав. Він обумовлений особливостями соціально-економічної історії країни. Рівень податкових вилучень у малих унітарних державах вищий, ніж податковий тягар у територіально великих соціально- та культурно-диференційованих федеративних державах.
Рівень податкових вилучень у країні залежить від темпів економічного зростання та соціального навантаження держави. За більш високих темпів економічного зростання значно розширюється податкова база, держава може збільшувати податкові надходження, що дозволяє йому розширювати соціальні програми та збільшувати соціальне навантаження на бюджет.
Нині має місце зворотна тенденція. Темпи економічного зростання багатьох розвинених країн знижуються, що означає збільшення частки податкових вилучень у ВВП, тобто. податки наближаються до своєї верхньої межі, за якою починаються симптоми фінансової кризи. Це означає, що з циклічному розвитку економіки податкове тиск зростає на стадії спаду і, навпаки, на стадії підйому вантаж податкових вилучень зменшується, тобто. вони мають протиспрямований рух.
У період економічного піднесення зменшується безробіття, зростають доходи юридичних та фізичних осіб, збільшується податкова база та чисельність платників податків, зростають надходження до бюджету, а отже, збільшуються можливості держави щодо задоволення соціальних потреб населення. В результаті зростає чисельність населення за рахунок збільшення народжуваності та зростання тривалості життя. Фінансових ресурсів обслуговування цих процесів достатньо.
У період економічного спаду доходи виробників та споживачів падають, зростає безробіття, податкова база зменшується. Фінансові можливості держави у задоволенні соціальних потреб населення обмежуються податковими надходженнями, що зменшуються. Для збереження обсягу доходів бюджету рівень податкових вилучень підвищується і вони упираються у верхню межу оподаткування. З’являється розрив між накопиченими і зростаючими соціальними зобов’язаннями держави та її обмеженими можливостями, що залежать від податкових надходжень. Держави спочатку намагаються вирішувати цю проблему за рахунок деякого обмеження соціальних благ у своїх країнах. Потім завдяки глобалізації світової економіки високорозвинені країни, які мають широким арсеналом економічних та адміністративних інструментів державного та недержавного регулювання, приймаються за перерозподіл фінансових, трудових та сировинних ресурсів за рахунок менш розвинених країн. Це дозволяє їм утриматися на верхньому граничному кордоні податкового вилучення у країні.
Національне оподаткування веде тільки до перекладання наявних фінансових ресурсів країни з однієї кишені до іншої, але не до їх збільшення. Щоб вийти із замкнутого кола, пропонуються два шляхи: лібералізація економіки, що веде до зниження рівня державних зобов’язань та підвищення межі верхнього рівня оподаткування.
Важливим чинником, що впливає рівень оподаткування, отже, і величину верхнього межі податкового вилучення, є інфляція. Чим вища інфляція, тим нижчі податкові вилучення. Інша річ, коли пропорції зміни можуть бути не рівними. За високої інфляції та затримки податкових надходжень відбувається знецінення останніх і, отже, падіння державних доходів навіть за підвищення податкового вилучення. У свою чергу посилення податкового тиску веде до ухилення від сплати податків, і бюджет знову недоотримує кошти. Через війну відбувається скорочення державного фінансування.
Нині рівень податкових вилучень у розвинених країнах Західної Європи становить близько 50% ВВП, у постсоціалістичних країнах Східної Європи – в інтервалі 40–50% ВВП. В Україні рівень бюджетних доходів у ВВП становить менше 25%, при цьому має місце зростання тіньової економіки, ухилення від сплати податків, втеча капіталу, доларизація готівкового обороту, поширення грошових сурогатів. Це свідчить про те, що межі оподаткування практично досягли своєї верхньої межі.
