Кооперація

Кооперація (англ. cooperation від лат. cooperario – співпраця) –

1. спосіб організації суспільного виробництва на основі обміну діяльністю та продуктами цієї діяльності; у більш вузькому значенні організація праці, при якій окремі особи або групи осіб виконують спеціалізовані виробничі операції, що становлять у своєму взаємозв’язку та послідовності цілісний виробничий процес;
2. одна з організаційних форм об’єднання осіб для здійснення спільної господарської діяльності (сільськогосподарська, споживча, промислова, житлово-будівельна тощо).

Кооперація – добровільне об’єднання фізичних та юридичних осіб для отримання загальної вигоди, задоволення потреб. Кооперація заснована на суспільному розподілі праці.

Кооперація – це форма взаємного надання послуг підприємствами під час вирішення проблем, що виникають у процесі комерційної діяльності. Це універсальна форма організації спільного виробництва, заснована на співпраці двох або кількох самостійних з правової та господарської точок зору підприємств на основі добровільних угод з метою підвищення загальної конкурентоспроможності.

Кооперація передбачає спільні дії у розподілі виробництва, комерційному співробітництві, взаємної гарантії ризиків, загального захисту інвестицій та промислових секретів.

Для підприємств, що проводять комерційні операції, що виступають як у ролі продавця, так і в ролі покупця, важливими завданнями є забезпечення надійності угоди та зниження комерційного ризику.

Основними ознаками об’єднання у кооперацію є:

• взаємна зацікавленість та використання потенційних можливостей у спільній роботі;
• правова та господарська самостійність кооперованих підприємств;
• спільне та планомірне вплив на об’єкти кооперації;
• окреслені результати від коопераційної діяльності.

Кооперація може бути предметною, подетальною та технологічною, а також внутрішньогалузевою, міжгалузевою та територіальною.

Залежно від партнерів існують різні форми види кооперації комерційних підприємств:

• горизонтальна кооперація, що передбачає співпрацю підприємств, що знаходяться на одному господарському ступені та виконують ідентичні функції (підприємства виробників, підприємства оптової торгівлі або підприємства роздрібної торгівлі тощо);
• вертикальна кооперація передбачає співпрацю підприємств, що знаходяться на різних щаблях господарювання та виконують різні функції та операції у товароруху товарів (підприємства з різною господарською діяльністю, товаровиробник та оптова торгівля, товаровиробники та роздрібна торгівля, оптова та роздрібна торгівля);
• кооперація за асортиментом реалізованої продукції (автомашини та запчастини до них, побутова техніка тощо);
• кооперація з перехресного постачання товарів певного асортименту (у разі оптові підприємства чи виробники, мають подібний асортимент реалізованої продукції домовляються про вузьку спеціалізацію, доповнюючи і поглиблюючи асортимент для покупців з допомогою постачання товарів від джерел).

Розвиток кооперації призводить до розширення стандартизації та уніфікації продукції. При кооперації проявляється ефект синергії (загальний ефект від спільної дії окремих учасників більше від суми ефектів від незалежних дій цих учасників). На пайових та членських внесках грошей дрібних виробників та громадян для задоволення потреб у кредитах заснована кредитна кооперація. На об’єднанні майнових пайових внесків фізичних та юридичних осіб з метою задоволення потреб членів – споживча кооперація.

Добровільне об’єднання громадян на основі членства для спільної виробничої та іншої господарської діяльності, заснованої на їхній особистій трудовій та іншій участі та об’єднанні його учасниками майнових пайових внесків називається виробничим кооперативом (артілью). Кооперативи створюються для виробництва, переробки, збуту промислової та іншої продукції, торгівлі, будівництва, побутового та інших видів обслуговування, видобутку корисних копалин, інших природних ресурсів, збору та переробки вторинної сировини, проведення НДДКР, а також надання медичних, правових, маркетингових та інших не заборонених законом послуг.