Консолідований нагляд (Consolidated Supervision) – нагляд за діяльністю банківської групи. Консолідований нагляд здійснюється з метою визначення впливу на фінансовий стан банків їх інвестицій у дочірні банки (компанії), операцій та операцій із дочірніми банками (компаніями), можливостей керувати їх діяльністю, а також для оцінки платоспроможності групи та виявлення неконтрольованих групових ризиків.
Консолідований нагляд не означає проведення банківського нагляду лише на основі консолідованої фінансової звітності банківської групи. Основним принципом консолідованого нагляду є відновлення пріоритету економічної сутності перед юридичною формою операцій між учасниками банківської групи. Консолідований нагляд не замінює, а доповнює нагляд на індивідуальній основі.
Законодавче забезпечення консолідованого нагляду в Європейському Союзі здійснюється відповідно до Директив ЄС, основними з яких є такі.
Директива 2000/12/ЄС стосується діяльності кредитних установ («Директива консолідації банківської діяльності»). Це основний документ для формування внутрішнього ринку фінансових послуг у межах ЄС, спрямований на обов’язкову гармонізацію законодавства країн-членів ЄС з метою забезпечення взаємного визнання систем повноважень та пруденційного нагляду.
Нагляд на консолідованій основі сприймається як додатковий аспект нагляду за кредитними установами як окремого суб’єкта. Він не замінює окремого нагляду над банківською діяльністю. Потреба в консолідованому нагляді зумовлена різнобічною природою фінансової діяльності, яку здійснюють кредитні установи, а також сферою застосування такої діяльності та структур, що зростає до міжнародного рівня, за посередництва яких така діяльність відбувається.
Директива 2002/87/ЄС щодо додаткового нагляду за кредитними установами, страховими та інвестиційними компаніями у фінансовому конгломераті («Директива фінансових конгломератів»). Додатковий нагляд – це пруденційний нагляд на груповій основі за кредитними та страховими установами, підприємствами та інвестиційними компаніями-учасниками фінансової групи (об’єднання), що надає послуги та продукти у різних секторах фінансового ринку. Додатковий нагляд проводиться з метою запобігання зловживанням у секторальному пруденційному нагляді та запобігання додатковим пруденційним ризикам, які можуть виникати через властиву фінансову групу структури. У Директиві 2002/87/ЄС наведено перелік критеріїв призначення єдиного координатора від компетентних органів, які здійснюють окремий нагляд за регульованими конгломератом суб’єктами. Як консолідований, так і додатковий нагляд враховує те, що кредитна установа часто є частиною ширшої мережі, яка може охоплювати інші юридичні особи у банківській сфері, широкий спектр видів фінансової діяльності та промислові чи комерційні інтереси як у країні перебування, так і в інших. країнах.
Основи нагляду за фінансовими групами в ЄС викладені у вищезгаданих директивах, якими встановлені мінімальні рівні гармонізації. Таким чином, країни-члени ЄС мають можливість впроваджувати суворіші правила. Директивою про вимоги до капіталу, що набула чинності у січні 2007 р., було внесено зміни до попередніх двох Директив ЄС та впроваджено спостережну концепцію в ЄС, яка передбачає правила Базелю II щодо вимірювання капіталу, його достатності та відповідного розкриття інформації.
Основні вимоги до капіталу зосереджені у двох директивах: Директиві 2006/48/ЄС про заснування та здійснення діяльності кредитних установ та Директиві 2006/49/ЄС щодо достатності основного капіталу інвестиційних компаній та кредитних установ. Перегляд цих двох директив уже узгоджений і буде запроваджено найближчим часом з метою покращення управління великими ризиками, нагляду за транскордонними банківськими групами, якістю капіталу банків, управлінням ризиками ліквідності та управлінням ризиками сек’юритизованої продукції.
У Директиві 2000/12/ЄС кредитна установа визначено як суб’єкт підприємницької діяльності, мета якого полягає у отриманні депозитів або інших коштів на поворотній основі та наданні кредитів за свій власний рахунок. У цьому сенсі поняття «кредитна організація» є синонімом поняття «банк», що у багатьох юрисдикціях. Директива 2006/48 дещо розширює визначення кредитної установи та включає проведення електронних розрахунків відповідно до вимог Директиви 2000/46/ЄС.
Важливим є питання визначення кредитних спілок як кредитної чи фінансової установи. У Директиві 2000/12/ЄС фінансова установа визначено як суб’єкт підприємницької діяльності, який не є кредитною установою, а її основна діяльність полягає у придбанні участі або здійсненні одного чи більше видів діяльності. Це визначення виключає діяльність з отримання депозитів та інших коштів на зворотній основі. Кредитна спілка, як правило, приймає депозити та кошти тільки від членів спілки та кредитних та фінансових установ, а не від громадян, як це відбувається у випадку з банком. Наприклад, у Великій Британії та Ірландії кредитні спілки разом з іншими суб’єктами спеціально виключені з Директиви 2000/12/ЄС.
У Великій Британії під класифікацію «фінансових» компаній з метою політики нагляду на консолідованій основі підпадають компанії, які здійснюють один або більше з таких видів діяльності:
- Додаткові банківські послуги (зміст або управління майном, управління послугами з обробки даних та інші подібні види діяльності, що мають додатковий характер стосовно основної діяльності однієї чи більше кредитних установ).
- Надання кредитів, у тому числі споживчих, іпотечних, факторингу з правом або без права регрес, фінансування комерційних операцій (форфейтинг).
- Фінансовий лізинг.
- Послуги з переказу грошей.
- Випуск та обслуговування платіжних засобів (платіжні картки, дорожні та банківські чеки).
- Надання гарантій та поручительств.
- Торгівля власним коштом чи з допомогою клієнтів: операції з дорученням клієнтів або від імені з інструментами грошового ринку (чеки, векселі, депозитні сертифікати); валютою; фінансовими ф’ючерсами та опціонами; інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; цінними паперами, що підлягають обігу.
- Участь у випуску цінних паперів та послуг, пов’язаних із таким випуском.
- Надання консультацій щодо структури капіталу, промислової стратегії та пов’язаних із цим питань, а також надання консультацій та послуг щодо злиття та придбання підприємств.
- Посередництво на міжбанківських ринках.
На практиці консолідований нагляд розрізняють на основі консолідованої звітності та нагляд на консолідованій основі. Відповідно до законодавства України нагляд на консолідованій основі з банківських груп здійснює Національний банк, а нагляд за небанківськими фінансовими групами — Нацкомфінпослуг та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
(Див. Державне регулювання банківської діяльності, Державне регулювання ринку фінансових послуг, Ризики у процесі нагляду на консолідованій основі).
