Консервативна політика фінансування (conservative financial policy) — один із типів політики фінансування активів, що здійснюються підприємством, який передбачає, що за рахунок власного та довгострокового позикового капіталу мають повністю фінансуватися необоротні активи, постійна частина оборотних активів (незнижуваний їх розмір) та певна частка змінної частини оборотних активів ( їх суми, яка пов’язана з сезонним зростанням обсягу діяльності підприємства). Така модель фінансування активів забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства у процесі його розвитку, проте викликає надмірно високу частку використовуваного власного капіталу (що знижує ефективність його використання).
Консервативна політика фінансування передбачає фінансування всіх постійних оборотних активів та частини змінних оборотних активів чистим оборотним капіталом. За рахунок нестійких джерел фінансується лише частина змінних оборотних активів. При цьому дебіторська заборгованість зазвичай перевищує кредиторську, а частка високоліквідних активів в оборотних активах перевищує середньогалузеві значення. Така стратегія супроводжується мінімальним ризиком та високою вартістю, оскільки у структурі фінансування переважає чистий оборотний капітал — стійке та дороге джерело.
Консервативна політика фінансування оборотних засобів передбачає мінімізацію всіх ризиків управління оборотним капіталом та максимальне ставлення оборотних активів до виручки, порівняно з іншими видами політик (див. Агресивна політика фінансування, Помірна політика фінансування). Надлишкові оборотні активи дозволяють підприємству компенсувати різке зростання обсягів продажу, збої на виробництві, затримки та зриви постачання. При цьому реалізація такої стратегії передбачає підтримку значного оборотного капіталу, який має фінансуватися за рахунок довгострокових джерел (акціонерний капітал, довгострокові позики).
Консервативна політика фінансування передбачає, що довгострокове фінансування із запасом покриває потребу у оборотному капіталі. При цьому надлишкові кошти вкладаються в ліквідні цінні папери, які можуть бути реалізовані будь-якої миті для покриття виниклої потреби в оборотному капіталі.
Наявність значних оборотних засобів дозволяє рівномірно здійснювати операційну діяльність та знижує ризик зупинки виробництва внаслідок нестачі сировини та комплектуючих. Значні запаси готової продукції, своєю чергою, дозволяють компенсувати різкі коливання попиту без втрати обсягу продажу. У цьому вищий рівень ліквідності знижує ризик неплатоспроможності.
Проте зниження рівня ризику призводить до зниження рентабельності. Значні інвестиції в оборотні активи призводять до значних витрат на їхню підтримку. Також для консервативної політики фінансування оборотних засобів характерне підтримання надмірного обсягу оборотного капіталу, що призводить до високих витрат на його обслуговування (наприклад, виплата дивідендів та відсотків).
