Конфіденційний (закритий) факторинг – вид факторингу, у якому покупець не повідомляється у тому, що вимоги щодо нього переуступаються чиннику, тобто. факторингової компанії чи банку.
Наприклад, фірма поставила свою продукцію якомусь покупцю за умов відстрочення платежу. При цьому у неї укладено факторинговий договір із банком. Якщо використовується закритий факторинг, то покупець не повідомляється, що його заборгованість переуступлена фактору. Коли компанія-продавець отримує гроші на свій розрахунковий рахунок, із них банк списує вже виплачену їй суму у рамках факторингової угоди плюс комісію за надану послугу.
При відкритому факторингу покупець продукції або послуг повідомляється про факторинговий договір між компанією-постачником і банком і переказує гроші безпосередньо банку-фактору, виконуючи цим свої зобов’язання за договором постачання.
Юридичною основою для використання конфіденційного факторингу є Цивільний кодекс, де йдеться, що «для переходу до іншої особи прав кредитора не потрібна згода боржника, якщо інше не передбачено законом чи договором». При цьому, «якщо боржник не був письмово повідомлений про перехід прав кредитора, що відбувся, до іншої особи, новий кредитор несе ризик викликаних цим для нього несприятливих наслідків. І тут виконання зобов’язання первісному кредитору визнається виконанням належного кредитору». Тобто. Повідомлення покупця не є обов’язковим. Разом про те фактор-фірма приймає він додаткові ризики, у тому, що, наприклад, платіж буде виконано інший розрахунковий рахунок постачальника. В результаті тариф на конфіденційне факторингове обслуговування зазвичай більше розміру оплати відкритих факторингових послуг.
