Комунікаційний менеджмент – Система управління, яка за допомогою інтегрованої комунікації з цільовими аудиторіями сприяє досягненню максимальної ефективності по всіх напрямках ринково-орієнтованого розвитку організації в умовах зовнішнього середовища, що змінюється.
Сутність комунікаційного менеджменту полягає у його двоєдиній природі. З одного боку, комунікаційний менеджмент сприймається як самостійна професійна практична діяльність із використанню комунікаційних засобів, методів, інструментів, механізмів, які забезпечують формування та ефективний розвиток всіх видів капіталу організації. Саме ця професійна діяльність допомагає керівникам розробляти стратегію розвитку, формувати організаційну культуру, вибирати ефективні канали комунікації тощо.
З іншого боку, комунікаційний менеджмент є наукою про це управління. Вона вивчає взаємодії та взаємозв’язки елементів у часі та просторі, які формують та ефективно використовують усі види капіталу організації, а також пізнає закономірності обміну інформацією, знаннями та інтелектуальною власністю у процесі формування та розвитку організації.
Концепція комунікаційного менеджменту визначає його місію, сферу дії, предмет, роль, об’єкти, інструменти, завдання, склад та функції учасників, зміст та спрямованість комунікацій, основні принципи та методи управління комунікаціями. Зокрема, місія комунікаційного менеджменту визначається як формування та реалізація стратегії збільшення цінності людини, організації за допомогою комунікації. Завдяки інформаційним технологіям сучасний працівник носить ключові засоби виробництва у своїй голові та в пам’яті особистого комп’ютера, періодично підключаючись до всесвітнього павутиння. Працівник вільно віддає свою робочу силу в оренду за частку створюваної нею власності. Саме завдяки інформаційно-комунікаційним технологіям «праця з біблійного прокляття все більшою мірою перетворюється на розвагу».
Предмет комунікаційного менеджменту визначений насамперед як філософія (сукупність загальних принципів, система поглядів), стратегія та тактика комунікацій виробника та споживача товарів та послуг в умовах вільного вибору. Такий підхід до управління комунікаціями дозволяє реалізувати сильні сторони організації та елімінувати слабкі. Тільки після досягнення необхідного рівня комунікативності організація може своєчасно реагувати на зрушення в ринковій ситуації (змінити виробничу програму, експортний асортимент, ціни, форми та методи збуту тощо), а також спрямований вплив на ринок.
Ціль комунікаційного менеджменту полягає в організації комунікативного простору фірми для підвищення її ефективності, формування та використання всіх видів її капіталу. Зокрема у зв’язку з цим комунікаційний менеджмент можна розглядати як особливий вид діяльності з управління «пабліцитним капіталом». Цей вид капіталу, як і і інтелектуальний капітал, незводний до інших видів капіталу, але значною мірою вироблений від них.
Завдання комунікаційного менеджменту:
- відбір та акумулювання інформації із зовнішніх по відношенню до організації джерел;
- класифікація, трансформація, забезпечення доступності інформації;
- поширення та обмін інформацією як усередині організації, так і поза нею;
- пошук ефективних способів, інструментів та механізмів інтегрованої комунікації;
- здійснення «фірмової» комунікації у товарах, послугах, документах, базах даних та програмному забезпеченні;
- створення, оцінка та використання нематеріальних активів.
Виходячи з концепції комунікаційного менеджменту, керувати комунікаціями означає:
- визначати цілі комунікації та шляхи їх досягнення;
- планувати з урахуванням ресурсів та ситуацій конкретні дії, спрямовані на досягнення цих цілей;
- організовувати реалізацію планів;
- координувати взаємодію компонентів комунікаційного процесу, а також дії безпосередніх виконавців;
- контролювати та коригувати цей процес за результатами комунікації.
Для сучасного комунікаційного менеджменту відкрилися нові можливості у зв’язку з розвитком інформаційних технологій, створення баз даних, появою інтернету. У той же час комунікаційний менеджмент не є тотожним застосуванню нових інформаційних технологій в управлінні.
Найважливішою частиною комунікаційного менеджменту є технології поширення, адаптації, використання неявних (тацитних) знань, тісно переплетені з емоціями, принципами, інтуїцією, ментальними ознаками.
Уміння користуватися інструментарієм комунікаційного менеджменту – один із критеріїв ринкової адаптації організацій та особистостей. Комунікаційні технології допомагають не тільки вибудовувати взаємини із зовнішнім середовищем організації, а й проводити відкриту політику щодо її персоналу, що передбачає велику міру участі у прийнятті рішень, співробітництво, задоволення від роботи та відповідне заохочення.
Це повною мірою відноситься і до органів державного та муніципального управління. Вирішуючи в руслі стратегічного планування завдання конкурентоспроможності територій, влада все частіше стикається з необхідністю створювати інтелектуальну, комунікаційну інфраструктуру місцевої економіки.
Ще гостріша ця проблема стоїть перед бізнесом: окрім свободи, підприємцям сьогодні потрібна мережа обміну знаннями та накопичення інтелектуального потенціалу у всіх галузях, які мають можливість розвиватися.
Комунікаційний менеджмент має у своєму розпорядженні спеціальні методи і технології. В тому числі:
- брендинг;
- зв’язки з громадськістю;
- зв’язки з інвесторами, акціонерами та партнерами;
- зв’язки із засобами масової інформації;
- формування іміджу та управління репутацією (репутаційний менеджмент);
- спонсорство та благодійність;
- програми просування товарів, організацій, регіонів.
Комунікаційний менеджмент життєво важливий для будь-якої організації, незалежно від її розміру. Комунікації сприяють досягненню спільних цілей компанії, а також створюють позитивне та дружнє середовище. Ефективний процес комунікації всередині організації призводить до збільшення прибутку, більшої задоволеності співробітників організації та визнання бренду організації.
