комерційна таємниця

Визначення комерційної таємниці

комерційна таємниця (commercial secret) – інформація, що має дійсну або потенційну комерційну цінність через невідомість її третім особам, до якої немає вільного доступу на законній підставі. Власник такої інформації вживає заходів щодо охорони її конфіденційності. На відміну від державної таємниці, комерційна таємниця не охороняється з дотриманням ліцензованих методів та сертифікованих засобів, що використовуються при передачі інформації від комерційних структур до державних.

Комерційна таємниця — це право підприємств, організацій не розголошувати, не повідомляти, зберігати в таємниці відомості про їхню виробничу, торгову, фінансову, маркетингову, науково-технічну діяльність, обумовлене небезпекою заподіяння шкоди підприємству.

До комерційної таємниці належить інформація, що має дійсну або потенційну комерційну цінність через невідомість її третім особам, до якої немає вільного доступу на законній підставі та власник якої вживає заходів до охорони її конфіденційності.

Комерційна таємниця – режим конфіденційності інформації, що дозволяє її власнику за існуючих чи можливих обставин збільшити доходи, уникнути невиправданих витрат, зберегти становище на ринку товарів, робіт, послуг або отримати іншу комерційну вигоду. Під режимом конфіденційності інформації розуміється запровадження і підтримка спеціальних заходів захисту інформації.

Також під комерційною таємницею можуть мати на увазі саму інформацію, що становить комерційну таємницю, тобто науково-технічну, технологічну, виробничу, фінансово-економічну або іншу інформацію, у тому числі складову секрети виробництва (ноу-хау), яка має дійсну чи потенційну комерційну цінність через невідомість її третім особам, до якої немає вільного доступу на законній підставі та щодо якої власником такої інформації запроваджено режим комерційної таємниці.

Ознаки комерційної таємниці

Основними ознаками, що дозволяють віднести ті чи інші відомості до комерційної таємниці, є:

• інформаційність (мова йде саме про інформацію, а не, наприклад, про вміння, досвід, навички, які складають поняття «ноу-хау»);
• конфіденційність (є невідомою і недоступною);
• комерційна цінність (тобто її використання надає власнику певні переваги перед конкурентами, які такою інформацією не володіють);
• захищеність (особа, яка законно контролює цю інформацію має вживати адекватних заходів щодо збереження її конфіденційності).

Що не стосується комерційної таємниці?

Не може бути віднесена до комерційної таємниці інформація, що відноситься до таємної (державної таємниці) або, навпаки, відкритої інформації. Також не можуть становити комерційну таємницю відомості, що підлягають обов’язковій публікації, наданню на запит необмеженого кола осіб, а також відомості, щодо яких у законодавстві міститься пряма заборона на розповсюдження на них режиму обмеженого доступу (наприклад, не може бути засекречена інформація про стан навколишнього середовища) , якості продуктів харчування, предметів побуту тощо).

Крім того, комерційну таємницю не складають:

• установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;
• інформація щодо всіх встановлених форм державної звітності;
• дані, необхідні для перевірки розрахунку та сплати податків та інших обов’язкових платежів;
• відомості про чисельність та склад працюючих, їх заробітну плату загалом і за професіями та посадами, а також наявність вільних місць;
• документи про сплату податків та зборів;
• інформація про забруднення навколишнього середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізації продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства та розміри заподіяних при цьому збитків;
• документи про платоспроможність;
• відомості про участь посадових осіб підприємства у кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, що займаються підприємницькою діяльністю;
• відомості, що підлягають оприлюдненню відповідно до законодавства.

Категорії комерційної таємниці

На практиці виділяють такі категорії секретної інформації, які вважаються комерційною таємницею:

• Дані найвищого ступеня секретності. До таких даних належить основна інформація, що містить відомості про комерційну діяльність компанії. Розголошення такого роду інформації є загрозою високого ступеня для підприємства, що може спричинити значні збитки компанії.
• Суворо конфіденційні відомості. До такої інформації відносяться дані про плани підприємства, що мають стратегічний характер, включаючи перспективи розвитку компанії тощо. Поширення такої інформації має значні наслідки.
• Конфіденційна інформація. До такої інформації відносяться дані, після поширення яких підприємство може зазнати збитків, які можна порівняти з виробленими поточними витратами компанії.
• Відомості про обмежений доступ. До такої інформації відносяться дані про діючу структуру управління виробничим процесом, зміст посадових інструкцій співробітників компанії тощо. Поширення такої інформації може призвести до незначних негативних наслідків, що практично не вплине на комерційну діяльність компанії.
• Відкрита інформація. До такої інформації відносяться відомості, розголошення яких не є небезпечною дією для комерційної діяльності підприємства.

Види та типи комерційної таємниці

Залежно від об’єктів, факторів, осіб Цивільний кодекс розмежовує службову та комерційну таємницю. Ці відомості є внутрішньою інформацією. До відомостей, що становлять комерційну таємницю, відносяться:

• незапатентовані науково-технічні розробки організації (її працівники);
• бази даних та програми для ЕОМ;
• відомості про потенційних покупців та постачальників та ін.

Перелік відомостей, що становлять службову таємницю, включає:

• інформацію про керівників організації, інших працівників (досвід роботи, професійні знання, навички та вміння, ділові зв’язки);
• про структуру управління виробництвом, методику навчання персоналу;
• про участь у капіталах інших організацій, про вкладення коштів у цінні папери, на депозитні рахунки банків, про укладені угоди, що застосовуються за ціни;
• про кредитоспроможність цієї організації, стан її матеріально-технічної бази та ін.

Відомості, які стосуються службової інформації, зазвичай є предметом самостійних угод, проте їх розголошення може завдати майнових збитків організації та шкоди її ділової репутації (гудвілу).

Об’єкти, які належать до комерційної таємниці, може бути предметом різних договорів: установчого договору, інвестиційного договору, договору про передачу науково-технічної продукції, договору надання відплатних послуг, договору купівлі-продажу та інших.

Комерційна таємниця — умова укладання комерційної угоди, за якою всі сторони беруть він зобов’язання дотримуватися конфіденційність всіх виробничих, торгових і фінансових операцій.

У процесі аудиторської перевірки аудитор може використовувати матеріали, що містять службову та комерційну таємницю. Принцип конфіденційності інформації поширюється на всі документи, одержувані в процесі аудиторської перевірки від економічного суб’єкта, що перевіряється.

Особи, які незаконними методами отримали конфіденційну інформацію, що становить комерційну або службову таємницю, зобов’язані відшкодувати заподіяні збитки. Такий самий обов’язок покладається на працівників, які розголосили комерційну або службову таємницю всупереч трудовому договору (контракту), і на контрагентів, які зробили це всупереч цивільно-правовому договору.

Захист комерційної таємниці

Насамперед, компанії мають розпочати з належних процедур реєстрації. Усі працівники повинні підписати контракт із положеннями про нерозголошення, коли вони погоджуються не розголошувати конфіденційну інформацію. Іншим пунктом, який може бути включений у контракт, є пункт, який не допускає конкуренції, який забороняє працівникам працювати на аналогічній посаді у фірмі-конкуренті або розпочинати бізнес із конфіденційною інформацією підприємства. Ці угоди завжди пов’язані обмеженнями у часі та географічними кордонами. Саме тому компаніям необхідно вжити додаткових заходів для захисту комерційної таємниці.

Роботодавці повинні постійно відстежувати електронну пошту працівників та роботу, яку вони виконують на пристроях компанії. Крім того, має існувати політика, яка зобов’язує співробітників виконувати всі свої обов’язки на пристроях компанії, а не на особистих пристроях. Тим не менш, весь цей моніторинг повинен проводитися з обмеженнями, конфіденційність працівників повинна дотримуватися, інакше це може стати загрозою лояльності працівників. По-друге, слід проводити заключні співбесіди з усіма співробітниками, що звільняються, нагадуючи їм про зобов’язання після закінчення трудової діяльності щодо нерозголошення комерційної таємниці. Весь інвентар та носії конфіденційної інформації, надані працівникові, мають бути повернуті назад.

Діючий механізм захисту комерційної таємниці від її розголошення, як інструменту недобросовісної конкуренції на ринку, включає три основні елементи:

1. організаційні заходи;
2. технічні заходи;
3. правові заходи.

Організаційні заходи захисту інформації мають на увазі обмеження доступу до відомостей, важливих для компанії. Це означає, що кожен співробітник компанії отримує можливість працювати лише з тими даними, які необхідні для виконання своїх обов’язків.

Наприклад, менеджеру з продажу необов’язково знати про плановані укладання контрактів із постачальниками, тоді як начальнику юридичного відділу ці відомості необхідні. Таким чином, дані стратегічного розвитку компанії будуть відомі лише топ-менеджменту та ключовим працівникам організації.

Технічні заходи захисту мають на увазі використання спеціальних програм та обладнання, що забороняють перегляд та/або копіювання важливої ​​електронної інформації. Для цього блокують доступ до жорсткого диска або можливість використання змінних цифрових носіїв.

Такі заходи покладають на системного адміністратора додаткові обов’язки: співробітник фірми звертається до нього, якщо потрібний доступ до секретної інформації, мотивуючи свій запит. Таким чином, у разі «відпливу» будь-якої інформації, системний адміністратор або інший уповноважений співробітник легко окреслить коло підозрюваних.

У процесі впровадження технічних заходів захисту інформації останню слід розбити на категорії за рівнем важливості (відомості, які переважно зберегти в максимально повній таємниці; інформація, розголос якої можлива, але не надто бажана; повсякденна робоча інформація) і скласти список працівників, які мають доступ до кожної групи інформації.

Правові, юридичні заходи захисту передбачають оформлення права суб’єкта підприємницької діяльності на комерційну таємницю у вигляді внесення відповідних доповнень до наступних документів:

• статут організації (прописати про введення режиму комерційної таємниці);
• установчий договір;
• колективний договір;
• внутрішнє положення «Про комерційну таємницю та правила її збереження»;
• внутрішні положення «Про дозвільну систему доступу виконавців до документів та відомостей, що є комерційною таємницею підприємства», «Про режим роботи з комерційною таємницею працівників»; можливе створення та інших, подібних до названих, нормативів.

Відповідальність за розголошення комерційної таємниці

За порушення прав підприємця щодо збереження комерційної таємниці законодавством передбачені такі види відповідальності:

• відповідальність у межах трудових відносин;
• цивільно-правова відповідальність;
• адміністративна відповідальність;
• кримінальна відповідальність.