Кептивний банк – вид кредитної організації, створеної фінансово-промислової групою чи приватними особами обслуговування своїх інтересів. Назва походить від англійського слова captive – “пійманий”, “полонений”. У світовій практиці кептивні банки можуть засновуватися як офшорні кредитні організації, що обслуговують аж до одного клієнта – їх власника.
У вітчизняній практиці прийнято називати кептивними банки, які використовуються для того, щоб залучати сторонні та перерозподіляти внутрішні кошти в рамках групи взаємозалежних компаній. При цьому найчастіше отримання власного прибутку від банківської діяльності для таких організацій – другорядне завдання.
Основні ознаки кептивності банку:
- належність вузькому колу власників – фізичним та юридичним особам;
- пільгове обслуговування закритого кола;
- залучення коштів під проекти певної фінансово-промислової групи;
- пільгове кредитування власників кредитної організації та пов’язаних із ними підприємств.
Кептивний банкінг – достатньо історичний етап розвитку фінансового сектора. Багато кредитні організації у Росії спочатку створювалися обслуговування закритих фінансово-промислових груп. У міру зростання кептивні банки часто виходять на нову стадію та стають універсальними комерційними.
Прикладом такого банку може бути Альфа-Банк, який створювався обслуговування компаній «Альфа-Груп». Однак згодом він став одним із провідних приватних банків.
З погляду клієнтів, кептивні банки мають більший ризик, ніж універсальні. Це пов’язано з тим, що їхній бізнес тісно пов’язаний з вузьким колом компаній, які найчастіше працюють у певному секторі економіки. Криза галузі може призвести до проблем з ліквідністю або навіть серйозніших фінансових проблем, тому що більша частина кредитів видається «своїм» компаніям.
