Картель

Картель (Англ. cartel від ст.-іт. carta – документ) – угода (зазвичай в умовах олігополії) між конкуруючими підприємствами про спільну політику у сфері цін та обсягів виробництва та продажу для обмеження конкуренції.

На відміну з інших, більш стійких форм монополістичних структур (синдикати, трести, концерни), кожне підприємство, що у складі картелю, зберігає фінансову і виробничу самостійність. Об’єктами угоди може бути: ціноутворення, сфери впливу, умови продажу, використання патентів, регулювання обсягів виробництва, погодження умов збуту продукції, найм робітників.

Картель діє, зазвичай, у межах однієї галузі. Ускладнює функціонування ринкових механізмів. У ряді країн (де картелі заборонені) підпадає під дію антимонопольного законодавства; в інших країнах, навпаки, створення картелів заохочується з метою реструктуризації промисловості, стандартизації матеріалів і комплектуючих, обмеження конкуренції між дрібними фірмами.

Картель — форма економічного об’єднання, учасники якого укладають угоду регулювання обсягів виробництва, умов збуту, найму робочої сили в. Учасники картелю зберігають комерційну та виробничу самостійність.

Зазвичай, дії картелів спрямовані підвищення цін, навіщо зазвичай зменшуються обсяги, тобто. пропозиція товарів та послуг. У деяких випадках учасники картелю з метою спільного завоювання ринків йдуть на узгоджене зниження цін, придушуючи цим зовнішніх конкурентів. Картельне ціноутворення сильно залежить від еластичності попиту: що вона нижча, то більше шансів на успіх політики картеля.

Картельні угоди переслідують також мету поділу ринку збуту однорідного товару між олігополістами (в обумовленій угодою пропорції, за територіальним принципом тощо).

Деякі картелі створюють спеціальні фінансові фонди, у разі порушення картельних угод штрафують учасників, які не виконують своїх зобов’язань, відбирають у них видані ліцензії та квоти.

Види картелів:

• Картель на умовах господарських договорів – договірні відносини поширюються на певні умови укладання господарських договорів та торгових операцій (умови поставок, розрахунків, кредитування, гарантії тощо). Основну увагу в угодах акцентується, як правило, на сфері витрат, на транспортуванні та упаковці продукції, торгових та інших знижках.
• Картелі за цінами, Картелі з єдиною ціною продажу (збуту) – Угодою встановлюється єдина ціна продажу виробів, що випускаються учасниками картелю. Ціль — усунення конкуренції на ринку, зниження втрат підприємств з високою собівартістю або обмеження прибутку інших компаній. При надлишку виробничих потужностей застосовується квотування випуску продукції.
• Картель із мінімальною ціною продажу (збуту) — угода передбачає усунення цінової конкуренції між виробниками подібної продукції шляхом встановлення мінімальної ціни, нижче за яку продавати виріб даного класу не можна. Допускається лише підвищення ціни, і навіть конкуренція у сфері реклами, сервісу, «боротьба» споживача.
• Міжнародний картель – Угода (союз) монополій різних країн про поділ ринків збуту, про встановлення монопольних цін, використання патентів та ін, найчастіше в рамках однієї галузі. Наприклад, ОПЕК – нафтовий картель.
• Субмісивний картель — створюється для усунення конкуренції між виробниками, спричиненою державними чи громадськими замовленнями, що пропонуються на конкурсній основі. Угодою забороняється приймати замовлення нижче за погоджену членами картелю ціну.
• Картель із розподілу прибутку — передбачає жорсткіші договірні відносини, ніж картель із узгодженням цін. Регулюються як ціни і квоти виробництва, а й прибуток окремих підприємств.
• Картель із захисту товарного знаку (марки) – створюється виробниками товарів з метою забезпечення продажу виробів певної торгової марки за встановленою ціною. Якщо підприємство торгівлі продає товар нижче за договірну ціну, всі члени картелю припиняють йому поставки.
• Картель з метою отримання торгових або інших знижок — підприємства об’єднуються для отримання знижок, пов’язаних із оптовою закупівлею та збутом продукції у великих обсягах.
• Виробничий картель – Створюється для раціоналізації у сфері виробництва: нормалізації розмірів, форми, якості деталей, напівфабрикатів, типізації кінцевих виробів і т.д.
• Спеціалізований картель – Підприємства-виробники товарів (послуг), що спеціалізуються на випуску виробів певного класу або типорозміру. Мета – усунення конкуренції між товаровиробниками в межах їхньої спеціалізації. Створюються у галузях електротехнічної промисловості та машинобудування.
• Квотовий картель — виділяє кожному члену картеля певну квоту (частку) виробництва, яка може бути перевищена. При цьому має проводитися тільки така кількість продукції, яка може бути реалізована за завищеними цінами. Крім того, квотовий картель поступово впливає на всі підприємства-учасники, змушуючи їх знижувати надлишкові виробничі потужності. Перевищення встановлених виробничих квот карається штрафом, визначеним картельною угодою. Однак, оскільки перевищення квот часто залишається непоміченим, квотовий картель трансформується або вливається в синдикат.
• Картель із використання патентів — створюється для спільного використання та обміну патентами, новаторськими пропозиціями та отримання на цій основі господарсько-економічної вигоди.
• Картель з розподілу замовлень та регулювання виробничих потужностей – Відіграє велику роль в умовах кризи виробництва. Служить для розподілу замовлень між виробниками за умов падіння попиту з метою недопущення надвиробництва та зниження цін. Можуть також обмежуватись виробничі потужності підприємств-членів картелю.
• Картель зі збуту продукції – Найбільш жорстка та розвинена форма картеля. З метою дотримання членами картелю договірних цін та виробничих квот створюється централізована контора зі збуту (придбання) товарів.
• Регіональний картель — угоди між підприємствами про територіальний поділ ринку збуту між продавцями, завдяки чому окремий продавець стає монополістом у своєму регіоні.
• Експортний картель – Угода про умови збуту продукції на зарубіжних ринках.
• Імпортний картель – угода імпортерів усередині країни, спрямована проти іноземних фірм-експортерів.

Картелі, які легально діяли з кінця XIX ст. аж до 2-ої світової війни, пізніше були заборонені антимонопольним та антитрестівським законодавством у більшості країн і діють тепер у рамках законів про картелі. Ряд урядів підтримує картильні форми при експортних операціях (наприклад, США діє закон Уэбба–Померена, який робить виняток з антимонопольного законодавства і забороняє переслідування асоціацій, створюваних американськими експортерами, щоб «на рівних» конкурувати з іноземними картельними об’єднаннями). Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) є квотовим картелем.

Картелі можуть переслідувати зовсім різні цілі. Деякі з них створюються з наміром досягти монопольної влади на ринку шляхом вибивання конкурентів, інші для того, щоби пробитися на новий ринок, треті — щоб вийти з кризи тощо. Це ще раз підтверджує, що картелі можуть давати як негативний, так і позитивний економічний ефект, тому всі процеси, пов’язані з освітою та діяльністю картелів, підлягають законодавчому регулюванню та прямому державному контролю.