Капітальний бюджет (capital budget) – форма подання результатів поточного або оперативного фінансового плану капітальних вкладень (фінансового забезпечення реалізації інвестиційного проекту), що розробляється на етапі здійснення нового будівництва, реконструкції та модернізації основних фондів, придбання нових видів обладнання та нематеріальних активів тощо. Він складається з двох розділів:
- капітальні витрати (витрати придбання необоротних активів);
- джерела надходження коштів (інвестиційних ресурсів).
Орієнтовна форма капітального бюджету представлена в таблиці.
| Показники | В цілому | В т.ч. за окремими періодами (кварталами, місяцями) |
| КАПІТАЛЬНІ ВИТРАТИ | ||
| 1. Будівництво або придбання будівель, приміщень та споруд | ||
| 2. Придбання машин та механізмів | ||
| 3. Придбання обладнання та інвентарю (крім малоцінного та швидкозношуваного) | ||
| 4. Придбання нематеріальних активів | ||
| 5. Інші види капітальних витрат | ||
| 6. Податкові та інші обов’язкові платежі | ||
| 7. Резерв капітальних витрат | ||
| Отже витрати коштів | ||
| ДЖЕРЕЛА НАДХОДЖЕННЯ ЗАСОБІВ | ||
| 1. Власні кошти інвестора, що спрямовуються на фінансування капітальних витрат | ||
| 2. Пайовий капітал, що залучається | ||
| 3. Акціонерний капітал, що залучається | ||
| 4. Фінансовий лізинг | ||
| 5. Емісія облігацій | ||
| 6. Кредити банків | ||
| 7. Інші джерела залучення фінансових ресурсів | ||
| Разом надходження коштів | ||
| САЛЬДО ВИТРАТ І НАДХОДІВ ЗАСОБІВ |
Розділ капітального бюджету «Надходження коштів» є уточнення обсягу необхідних для реалізації проекту інвестиційних ресурсів у розрізі окремих джерел власних коштів інвестора, що залучається акціонерного, пайового капіталу, лізингу, банківського кредиту тощо. У капітальному бюджеті має бути забезпечено синхронність надходження коштів з обсягом інвестиційних витрат для виконання робіт, передбачених календарним планом. Найважливішим елементом системи обґрунтування календарних планів, капітальних бюджетів проектів є врахування факторів інвестиційних ризиків та розробка заходів щодо їх нейтралізації. Інвестиційний ризик зазвичай розглядається через призму ймовірності виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати або недоотримання планованого інвестиційного доходу у зв’язку з невизначеністю здійснення інвестиційних проектів. Інвестиційні проектні ризики – поняття комплексне і включає (вбирає) у собі різноманітні види ризиків, пов’язаних із здійсненням інвестиційних проектів.
Капітальний бюджет розробляється, як правило, на період до одного року і відображає всі витрати та надходження коштів, пов’язані з реалізацією реального проекту.
Капітальний бюджет реалізації інвестиційного проекту є однією з форм оперативного плану інвестиційної діяльності підприємства, що відображає обсяги, терміни та джерела фінансування окремих видів робіт, пов’язаних з його здійсненням. При створенні капітального бюджету реалізації інвестиційного проекту можна використовувати спосіб гнучкого його складання. Він передбачає встановлення планованих капітальних витрат над твердо фіксованих сумах, а вигляді нормативу витрат, прив’язаних до відповідним об’ємним показниками інвестиційної діяльності. За інвестиційним циклом проекту, пов’язаним із будівництвом об’єкта, таким показником виступає зазвичай обсяг будівельно-монтажних робіт. Розглянутий метод розробки бюджету дозволяє забезпечувати його автоматичне коригування залежно від реального обсягу діяльності з реалізації інвестиційного проекту.
Існують два основні підходи до формування капітального бюджету.
Перший підхід заснований на застосуванні критерію внутрішньої норми прибутковості. Внутрішня норма доходності показує максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути асоційовані з цим проектом.
Усі доступні проекти впорядковуються за зменшенням внутрішньої норми доходності. Далі проводиться їхній послідовний перегляд, а черговий проект, внутрішня норма дохідності якого перевищує вартість капіталу, відбирається для реалізації.
Включення проекту в портфель неминуче вимагає залучення нових джерел. Оскільки можливості підприємства з мобілізації власні кошти обмежені, нарощування портфеля призводить до необхідності залучення зовнішніх джерел фінансування, тобто. до зміни структури джерел у бік підвищення частки позикового капіталу.
Зростання фінансового ризику компанії, у свою чергу, призводить до збільшення вартості капіталу. Таким чином, є дві протилежні тенденції: у міру розширення портфеля інвестицій, що плануються до виконання, внутрішня норма доходності проектів зменшується, а вартість капіталу зростає.
Якщо число проектів-кандидатів на включення в портфель велике, то настане момент, коли внутрішня норма доходності чергового проекту буде меншою від вартості капіталу, тобто. його включення у портфель стає недоцільним.
Другий підхід ґрунтується на критерії чистої наведеної вартості. Чиста наведена вартість відображає прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у разі прийняття розглянутого проекту.
Якщо жодних обмежень немає, то найбільш загальному вигляді методика бюджетування у своїй включає такі процедуры:
- встановлюється значення ставки дисконтування (або загальне всім проектів, чи індивідуалізоване за проектами залежно джерел фінансування);
- всі незалежні проекти з NPV > 0 включаються до портфеля;
- з альтернативних проектів вибирається проект із максимальним NPV.
Якщо є обмеження часового чи ресурсного характеру, методика ускладнюється; більше, виникає проблема оптимізації бюджету капіталовкладень.
