Репарації – Щодо нове явище у світовій історії. Вперше вони були застосовані за підсумками Першої світової війни в рамках Версальського мирного договору 1919 та інших договорів Версальської системи. Вони була зафіксована відповідальність Німеччини та її союзників за збитки, завдані іншим країнам.
Німеччині наказувалося виплатити постраждалій стороні (державам Антанти) 269 млрд. золотих марок у вигляді грошей, матеріальних цінностей та утримання армій, що за тодішніми цінами відповідало приблизно 100 тис. т. золота. Основна частина боргу було переведено у форму державних облігацій. Радянська Росія відмовилася від отримання своєї частки репарацій в обмін на визнання правомірності конфіскації німецької власності царським урядом у 1914 р. У наступні роки сума боргу та форми його виплати багаторазово переглядалися, а остаточна розплата за кредитами, взятими на виконання репараційних платежів, відбулася лише у жовтні 2010 р.
За підсумками Другої світової війни репарації були накладені не лише на Німеччину, а й на країни, що були її союзниками: Румунію, Італію, Болгарію, Угорщину та Фінляндію. Крім того, результатом війни стало накладення репарацій на Японію. Загалом одержувачами репарацій, крім СРСР, США, Об’єднаного Королівства та Франції, стали десятки держав, включаючи Албанію, Ефіопію, Грецію, Югославію, Чехословаччину, Бірму, Китай, Ізраїль та багато інших країн.
Після війни в Перській затоці (1990–1991 рр.) Рада безпеки ООН ухвалила стягнути репарації з Іраку на користь уряду, корпорацій та приватних осіб з Кувейту, який постраждав від іракської агресії. Загалом було подано заявки на компенсацію в обсязі понад 352 млрд. доларів, але спеціальний орган ООН схвалив виплати лише на 52,4 млрд. З них станом на 24 січня 2013 р. виплачено 39,99 млрд. доларів.
На відміну від репарацій за підсумками Першої та Другої світових війн, репарації, накладені на Ірак, найбільшою мірою відповідають духу цього явища, тобто. служать компенсацією за конкретні збитки. У перших двох випадках, на думку багатьох істориків, репарації більше нагадують контрибуції, тобто. довільні виплати на користь переможця. Водночас, ці виплати не обов’язково були завищеними. У радянській історіографії прийнято вважати, що німецькі репарації за підсумками Другої світової війни, навіть якби вони були виплачені в повному обсязі, компенсували СРСР лише 4–5% збитків від війни. При цьому повної виплати репарацій не відбулося.
