Investor Relations, IR (англ. – зв’язки з інвесторами) – технологія комунікаційного менеджменту, спрямована на встановлення та розвиток двосторонніх зв’язків з інвесторами, акціонерами, фінансовими аналітиками, інвестиційними банками, владними структурами, кредиторами компанії. Ця технологія реалізується через організацію взаємопов’язаних інформаційних, аналітичних та PR-заходів у сфері підготовки та розповсюдження фінансової звітності. IR – невід’ємна частина стратегії організації.
Завдання Investor Relations:
- Розробка плану взаємодії підприємства з інвесторами та її здійснення.
- Всебічний аналіз конкурентоспроможності.
- Визначення оптимального складу акціонерів та його формування.
- Підготовка інформації для інвесторів про зміни у компанії.
- Навчання осіб, які представляють компанію, доносити до громадськості інформацію відповідно до встановлених вимог розкриття інформації.
- Підготовка інформаційних матеріалів про компанію та новини галузі для аналітиків, брокерів та інвесторів.
- Слідкувати за розділом корпоративного сайту, присвяченого зв’язкам із громадськістю.
- Моніторинг звітів аналітиків та складання довідок для керівництва.
- Підтримка відносин із представниками фондової біржі.
- Організація заходів зі звітами щодо прибутків та зборів інвесторів.
- Інформування керівництва компанії про настрої інвестиційної спільноти.
Успіх Investor Relations багато в чому залежить від ставлення до нього керівництва. До інструментів комунікаційного менеджменту, через які здійснюється зв’язок з інвестиційною спільнотою, належать:
- річний звіт підприємства;
- річні збори акціонерів;
- квартальні звіти компанії перед акціонерами та фінансовою спільнотою;
- база даних контактів із інвесторами;
- прес-релізи, брифінги для цільової аудиторії;
- реклама у ЗМІ (як фінансових, так і загального змісту);
- корпоративні тематичні оголошення, що становлять особливий інтерес для акціонерів і потенційних інвесторів (про нові продукти та послуги, зміни в менеджменті, придбання та інвестиції, реорганізації);
- корпоративний інтернет-сайт (використання баз даних, послуги у режимі он-лайн, у тому числі презентації фінансових результатів, електронна пошта);
- конференції та семінари, презентації ідей та стратегій;
- відеоматеріали, присвячені фінансовій проблематиці;
- безкоштовні телефонні номери для зв’язку із компанією;
- індивідуальні зустрічі менеджерів компанії з представниками уряду та бірж, присвячені фінансовим питанням (у тому числі roadshow для продажу ADR або корпоративних облігацій), а також серйозним змінам у корпоративній структурі чи стратегії управління бізнесом;
- постійні контакти зі ЗМІ, насамперед фінансовими.
Витрати на IR дуже диференційовані. У західних фінансових компаній та банків вони становлять майже 80% комунікаційного бюджету. Облік фінансових ризиків, ринкові ліміти на різні види діяльності, корективи, що вносяться в оперативну діяльність, вимагають додаткових пояснень для акціонерів компанії, партнерів: адресатам необхідно заздалегідь знати про існуючі ризики та наміри компанії, її стратегію поведінки на ринку, щоб адекватно реагувати на події.
У компаніях, що спеціалізуються на виробництві товарів народного споживання, частка витрат на IR не перевищує 10-18% (зрозуміло, що у цих компаній менше стратегічних інвесторів, та й для партнерів, дистрибуторів, учасників виробничого ланцюжка в даному випадку важливіша маркетингова стратегія, на підставі якої будується співробітництво).
Частка витрат на Investor Relations промислових підприємств перебуває у діапазоні від 12 до 30%. Термін «Зв’язки з інвесторами» з’явився в 1953 р. завдяки Ральфу Кордінеру, тоді президенту General Electric, який так позначив систематичне спілкування з існуючими і потенційними інвесторами.
Через сорок років про Investor Relations заговорили і у вітчизняній практиці. Але незважаючи на важливість завдань, визнаною корпоративною функцією IR ще не стали. На багатьох вітчизняних підприємствах не сформульовано стратегію їхньої діяльності, а якщо сформульовано, то не доведено до інвесторів та акціонерів, не опубліковано. Більшість підприємств працюють у авральному стилі, тобто. IR застосовуються тоді, коли подія вже відбулася і на неї необхідно реагувати. В абсолютному вираженні такі аврали коштують дешевше за ведення стабільної політики у сфері Investor Relations, але у відносному вираженні (за вартістю та ефективності у перерахунку на місяць) — набагато дорожче.
Щодо пострадянських країн деякі експерти в галузі IR називають цю технологію «чорною» (за аналогією з «чорним» піаром). Йдеться про те, що оскільки більшість вітчизняних компаній хоча б частково живуть в умовах тіньової економіки, практично жоден інвестор не в змозі визначити межі ефективної та неефективної роботи підприємства. У вітчизняних компаній прибуток може бути невеликим, а компанії зростатимуть, розвиватимуться і відкриватимуть свої філії. Вітчизняний підприємець розуміє, що це єдиний спосіб вижити, для менталітету західного інвестора це незрозуміло і неприпустимо, адже якщо західний інвестор йде на змову з керуючими вітчизняними підприємствами, податкові та адміністративні ризики для нього підвищуються.
Національна специфіка (високі податки, неплатежі, відсутність чіткого регулювання та захисту прав власності) веде до винаходу складних та непрозорих інвестиційних схем, що комбінують різноманітні форми фінансування, що суперечить прагненню інвесторів до відкритості ведення бізнесу. Не всі вітчизняні компанії розуміють, що ефективність Investor Relations базується на інформаційній відкритості організації. Ця умова є такою самою важливою конкурентною перевагою вітчизняних корпорацій у боротьбі за кошти інвесторів, як і переведення фінансової звітності на західні стандарти, фінансова прозорість, оптимальне податкове планування.
Надання недостовірної, неповної чи несвоєчасної інформації може негативно позначитися на репутації компанії та вартості її акцій. Зв’язки з інвесторами через свою комунікативно-інформаційну природу дозволяє вирішувати завдання ефективного спілкування з акціонерами та інвесторами; в іншому випадку компанія приречена на гучні скандали, що завдають шкоди діловій репутації. Основні принципи взаємин топ-менеджерів організації з акціонерами та інвесторами регулюються Кодексом корпоративної поведінки, здійснення і навіть впровадження якого неможливі без розкриття компаніями інформації про свою практику корпоративного управління та про те, наскільки ця практика відповідає рекомендаціям цього Кодексу.
IR-фахівці – це нова професія на вітчизняному ринку праці. Головна цінність IR-менеджера полягає у вмінні створювати нову вартість. Основним завданням професіоналів є чітке розуміння того, які групи акціонерів та інвесторів, а також інших зацікавлених осіб (стейкхолдерів) важливі для компанії. Так, для однієї компанії, залежно від її стратегії, важливіша група стратегічних, а не міноритарних акціонерів. Для іншої компанії як інвестори краще банки, а не покупці облігацій. Менеджери, що спеціалізуються у сфері відносин із інвесторами, формують відданість акціонерів до компанії та забезпечують їх поінформованість, щоб підтримати контрольну вартість цінних паперів компанії.
Для IR-фахівця надзвичайно важливою є можливість постійного контакту з вищим керівництвом компанії, що вже піднімає його статус в очах інвесторів. Хоча такий спеціаліст і не приймає стратегічних рішень, він повинен знати про компанію все, інакше неможливо збільшувати її капітал. Незважаючи на наявні проблеми, темпи, якими розвивається останніми роками попит на IR-послуги у вітчизняній практиці, дозволяють вважати, що ця технологія комунікаційного менеджменту отримала в нашій країні статус стратегічно важливою, а можливо, і найперспективнішою для професіоналів-управлінців.
Враховуючи необхідність виходу на міжнародні ринки капіталу, інші завдання у великих публічних компаніях створюються IR-підрозділи. Так само, як підрозділ компанії, що відповідає за збут, бореться за своїх клієнтів, відділи зв’язків з інвесторами борються за увагу світової інвестиційної спільноти. Керівники компанії починають розуміти, що грамотно спланована подача інвесторам навіть самої рядової новини може значно збільшити капіталізацію компанії, а бездіяльність у спілкуванні — завдати шкоди як фінансам, так і репутації. Нагородою за корпоративні зусилля в області IR стає ціна акції, яка справедливо відображає вартість бізнесу, легший доступ до пулу інституційних інвесторів і дозволяє менше платити за залучений капітал — все відповідно до міжнародних стандартів.
