Євроринок

Євроринок (Eurocurrency market) – частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-позичкові та інші операції у євровалютах. Виникло з кінця 50-х років. (Спочатку як ринок євродоларів). Оскільки США покривають дефіцит платіжного балансу національною валютою, долари переводяться на рахунки іноземних банків і таким чином перетворюються на євродолари.

Розвиток євроринку зумовили такі фактори:

• об’єктивна потреба економіки у гнучкому міжнародному валютно-кредитному механізмі обслуговування зовнішньоекономічної діяльності;
• запровадження конвертованості провідних валют з кінця 50-х – початку 60-х рр.;
• лібералізація валютного законодавства;
• стимульоване національне регулювання та розміщення депозитів банків та фірм у закордонних банках з метою отримання прибутку.

Особливості євроринку:

1. величезні масштаби операцій (обсяг-нетто – 3 трлн. дол. США в 90-х рр.. в порівнянні з 2 млрд. дол. в 1960 р.; обсяг-брутто, що включає повторний рахунок, більш ніж в 1,5 рази перевищує обсяг -Нет). Це зумовлено дією кредитного мультиплікатора – коефіцієнта, що відображає зв’язок між депозитами та збільшенням кредитних операцій та неодноразовим використанням євровалют для депозитно-позикових операцій;
2. відсутність чітких просторових та тимчасових кордонів. Євроринок функціонує цілодобово, долаючи обмеженість часових поясів у пошуках його учасниками оптимальних умов;
3. виділення категорії євробанків у складі найбільших банків – інституційна особливість. Монополізація євроринку євробанками дозволяє їм диктувати умови меншим банкам;
4. обмежений доступ позичальників на євроринок Основними позичальниками є: корпорації та банки з найвищим рейтингом (ААА), уряди, міжнародні фінансові інститути;
5. домінування доларів США, хоча їхня частка знижується (з 80% у 60-х рр. до 50-60% у 90-х) за рахунок підвищення частки євро, євроієн, єврошвейцарських франків та інших валют;
6. універсальність діяльності: на євроринку виконуються міжнародні валютні, кредитні, фінансові, розрахункові, гарантійні операції, ²/₃ операцій євроринку здійснюються на міжбанківському ринку, ¹/₃ складають операції із небанківськими клієнтами;
7. здійснення угод за стандартною схемою з використанням новітніх інформаційних технологій. Терміни євродепозитів становлять від 1 дня до року, зазвичай 6 міс., Рідше до 2-х років. Типова сума міжбанківських депозитів на євроринку сягає 5–10 млн. дол. та більше. Кредитні операції здійснюються у розмірі від 1 млн. до кількох сотень мільйонів доларів;
8. застосування міжнародних відсоткових ставок (див. ЛІБІР, ЛІБІД).

Структура євроринку аналогічна структурі світового ринку позичкових капіталів і включає:

• єврогрошовий ринок – короткострокові (до 18 міс.) міжбанківські депозити та єврокредити;
• ринок єврокредитів – середньо- та довгострокові операції;
• єврофінансовий ринок, що охоплює ринки єврооблігацій, євроакцій, євровекселів, нових фінансових інструментів.