Ярмарок (через старопольський. jarmarek від ньому. Jahrmarkt – щорічний ринок; в російськ. яз. з XVII ст.; англ. fair від лат. feriae – свята) – ринок, що збирається регулярно в тому самому місці, в певний час року і на встановлений термін.
Ярмарок
- місце періодичної торгівлі;
- регулярний ринок широкого значення, міжнародна економічна виставка зразків, яка (незалежно від її найменування) відповідно до звичаїв країни, на території якої вона проводиться, є великим ринком товарів широкого споживання та (або) обладнання, діє протягом обмеженого часу в одному і тому ж місці і на якій експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання торгових угод у національному та міжнародному масштабах.
Мета ярмарку — дати можливість його учасникам-експонентам виставити зразки своєї продукції, продемонструвати новітні досягнення та технічні удосконалення з метою укладання торгових угод.
Ярмарок виник у Європі раннє середньовіччя. З розвитком капіталізму ярмарки із центрів привезення великих партій готівкового товару перетворюються на ярмарки зразків, ярмарки-виставки. У дореволюційній Росії у середині ХІХ ст. було 6,5 тис. ярмарків, на початку ХХ ст. – 18,5 тис., найбільші з них – Нижегородська, Ірбітська.
За складом учасників та економічного значення розрізняють міжнародні та національні ярмарки.
На національний ярмарокта (що проводяться у своїй країні) допускаються іноземні покупці, але право продажу закріплено за національними компаніями.
Міжнародні ярмарки обслуговують міжнародну торгівлю і них без обмеження можуть брати участь будь-якої країни. Вони набули широкого поширення, тому що дають можливість покупцеві в короткий час ознайомитися з великою кількістю зразків товарів, вироблених у різних країнах, отримати консультації від фахівців, зробити необхідні порівняння цін та якості товарів, провести переговори з уточненням комерційних умов і нарешті підписати контракт . Покупець може також ознайомитися з товаром у дії, сферою його застосування та ефективністю. Значення ярмарку для продавця визначається можливістю широкої реклами товарів. Багато фірм витрачають на ярмарок до чверті всіх коштів, що виділяються на рекламу. Крім того, продавець-експортер має можливість краще та швидше вивчити продукцію конкурентів.
В останні десятиліття різницю між виставками та ярмарками, що проводяться на міжнародному рівні, поступово стерлися. Міжнародні виставки набували дедалі більш комерційної спрямованості, міжнародні ярмарки стали виконувати також пропагандистські, інформаційні завдання. Міжнародні ярмарки мають значення як місце зустрічі представників ділових кіл різних країн для підтримки та встановлення особистих контактів.
Особливого поширення міжнародні ярмарки набули у країнах Західної Європи та США. Лише 5 країн — Німеччини, Великобританії, США, Франції та Італії — припадає приблизно 2/3 всіх проведених міжнародних виставок, та ярмарків.
До найбільших сучасних міжнародних ярмарків розвинених країн можна віднести ярмарки, що проводяться в Ганновері та Франкфурті-на-Майні (Німеччина); Парижі та Ніцце (Франція); Падуе, Мілане, Трієсте (Італія); Брюсселі (Бельгія); Гетеборг (Швеція); Утрехте (Нідерланди); Токіо (Японія); Ванкувері (Канада); Барселоні (Іспанія); Веллінгтон (Нова Зеландія). Збільшилося значення міжнародного ярмарку в країнах, що розвиваються, — в Аккре (Гана), Мадрасі (Індія), Касабланці (Марокко), Сантьяго (Чілі).
За характером експонатів, що виставляються, ярмарки ділять на універсальні та спеціалізовані. На універсальних ярмарках можуть бути представлені товари всіх чи багатьох галузей промисловості. На спеціалізованих (галузевих) ярмарках зазвичай експонуються товари однієї чи кількох, суміжних галузей промисловості. Найбільше спеціалізованих ярмарків посідає галузі, які виробляють товари широкого споживання (одяг, взуття, тканини тощо.). Намітилася очевидна тенденція переходу від універсальних ярмарків до спеціалізованих.
Комерційні угоди, що укладаються на ярмарках, – це угоди за виставленими зразками (а також моделями, кресленнями, каталогами) з подальшим постачанням товару; продаж самих експонатів. За цих угод обмовляється, що покупець забирає куплений товар після закриття ярмарку. Угоди укладаються за умов франко-ярмарок, але у окремих випадках експонент перебирає доставку товару покупцю. Під час укладання цих угод встановлюється, хто має сплатити мито, якщо товар не реекспортується з цієї країни.
Регулюванням діяльності ярмарку займаються як установи країн, на території яких вони проводяться (місцеві установи: міністерства та відомства, торгові палати, асоціації промисловців і торговців, громадські організації, що сприяють розвитку міжнародних зв’язків, міські муніципалітети), так і міжнародні організації (Союз міжнародних ярмарків). 1925), робоча трупа з міжнародних ярмарків Комісії з розвитку зовнішньої торгівлі при Європейській Економічній Комісії ООН (1955), Міжнародна торговельна палата та інші, тимчасові об’єднання міжнародних галузевих ярмарків з окремих груп товарів).
