Гарантія (Guarantee) — спосіб забезпечення виконання зобов’язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов’язання перед бенефіціаром (оформлене у письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала у разі невиконання останнім своїх зобов’язань у повному обсязі або їх частині у разі пред’явлення бенефіціаром вимоги, а також дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов’язання банку-гаранта перед бенефіціаром залежить від основного зобов’язання принципала (його припинення чи недійсності), зокрема й тоді, коли посилання таке зобов’язання безпосередньо міститься у тексті гарантії.
Суб’єктами гарантії є: гарант, кредитор (бенефіціар), боржник (принципал). Бенефіціар – Особа, на користь якої надається гарантія. Принципал — особа, за заявою якої надається гарантія чи контргарантія. Банк-гарант – Банк, який надає гарантію на користь бенефіціара.
У більш складних схемах кількість суб’єктів може збільшуватися за рахунок участі, наприклад, банку-контрагента, що підтверджує банку, авізуючого банку. Особливість гарантії як фінансової послуги характеризується:
- обмеженістю можливості виступати гарантами, яка закріплена лише за фінансовими установами;
- незалежність гарантії, що має автономний, самостійний характер, а її дійсність не залежить від дійсності основного зобов’язання. Автономність гарантії також у тому, що термін її дії може співпадати з терміном дії основного зобов’язання;
- настанням відповідальності гаранта після подання бенефіціаром відповідної вимоги про сплату;
- забороною на передачу іншій особі права вимоги до гаранта;
- встановленням обмежень зобов’язань гаранта певною сумою;
- платністю послуг гаранта;
- тим, що регресні зобов’язання принципала перед гарантом визначаються умовами договору, тобто гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі сплати кредитору грошової суми відповідно до умов гарантії.
Обов’язковими умовами надання банками гарантії є:
- забезпеченість – означає наявність у банку права на захист своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність принципала;
- терміновість – надання гарантії на визначений договором строк;
- повернення – передбачає повернення боргу принципалом у разі виконання банком платежу за гарантією;
- платність – надання гарантії за відповідну плату;
- цільове використання – наявність документів, що підтверджують зобов’язання принципала, для забезпечення яких надається гарантія.
Гарантії класифікують за такими ознаками:
1) за наявністю застережень: відгукні; безвідкличні.
Відгукова гарантія — гарантія, умови якої можуть бути в будь-який час змінені, і її може відкликати банк-гарант за заявою принципала без попереднього повідомлення бенефіціара.
Безвідклична гарантія — гарантія, умови якої не можуть бути змінені, і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром.
2) щодо валюти гарантії;
3) із забезпечення: із забезпеченням; без забезпечення;
4) за особливостями прийняття та розподілу ризику: прямі; непрямі.
Пряма гарантія – гарантія, за якою клієнт уповноважує свій банк видати гарантію безпосередньо бенефіціару – особі, на користь якої надається гарантія.
У міжнародних розрахунках бенефіціару важко перевірити оригінальність гарантії без допомоги банку. Тому найбільш поширені у міжнародній торгівлі гарантії, що авізуються через банк бенефіціара. У цьому випадку в такій гарантійній операції беруть участь чотири суб’єкти:
- принципал;
- банк-гарант;
- авізуючий банк – банк, що здійснює авізування бенефіціару отриманої від банку-гаранта гарантії;
- бенефіціар.
Непряма гарантія — гарантія, у здійсненні операцій, за якою бере участь ще один банк — банк-контргарант, який надає на користь банку-гаранту свою контргарантію. Насправді застосування непрямих гарантій нагадує безвідкличний документарний акредитив.
Контргарантія — гарантія, яку надає банк-контргарант на користь банку-гаранту або іншого банку-контргаранту.
Термін дії контргарантії перевищує термін дії гарантії. Це пов’язано з необхідністю отримання гарантом від контргаранта відшкодування сум, виплачених за гарантією. У міжнародній практиці термін дії контргарантії, як правило, на 14 днів більший за термін дії гарантії.
5) за умовами сплати коштів бенефіціару: – безумовна; умовна.
Безумовна гарантія — гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципом свого зобов’язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару на першу його вимогу без надання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
Умовна гарантія — гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципом свого зобов’язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару на підставі вимоги бенефіціара та у разі виконання ним відповідних умов або подання документів, зазначених у гарантії.
Характеризуючи гарантію як фінансову послугу, слід пам’ятати, що з її надання відбуваються зміни лише у структурі активів поручителя чи гаранта: зменшується дебіторська заборгованість і збільшується сума коштів. Гарантійна фінансова послуга не змінює загальної вартості активів.
На ринку гарантійних фінансових послуг діють здебільшого банківські установи. Надання банківських гарантій спрямоване на виконання клієнтом своїх зобов’язань за торговельними та фінансовими угодами: гарантія платежу, надання кредиту, виставляння акредитива, акцепту та авалування векселів, тендерна гарантія, гарантія виконання контракту тощо. Зазначені гарантії можуть надаватися як у вигляді спеціального документа (гарантійного листа), і шляхом написи на векселі (акцепт, аваль).
Основні види гарантій, які можуть надавати банки відповідно до чинного законодавства: тендерна гарантія (гарантія забезпечення пропозиції), гарантія виконання, платіжні гарантії, гарантія авансового платежу, гарантія повернення позики.
Тендерна гарантія (Tender Guarantee or Bid Bond) (гарантія забезпечення пропозиції) – гарантує виконання зобов’язань компанією, яка бере участь у тендері, у разі її перемоги.
Гарантія виконання (Performance Bond) – застосовується для забезпечення своєчасного постачання товару або надання послуги відповідно до умов договору.
Платіжна гарантія (Payment Guarantee) – забезпечує виконання будь-яких платіжних зобов’язань покупця стосовно продавця щодо виплати контрактної ціни в межах обумовленого для цього терміну.
Гарантія авансового платежу (Advance Payment Guarantee) забезпечує виконання будь-яких претензій покупця до продавця, які можуть виникнути в частині виплати покупцем авансового платежу за контрактом.
Гарантія повернення позики застосовується для зниження ризиків неповернення наданих кредитів.
Насправді найбільш поширене використання платіжних гарантій при акредитивної формі розрахунків.
З метою належного забезпечення виконання принципалом своїх зобов’язань перед бенефіціаром за основним зобов’язанням гарантії можуть надаватися як у національній, і у іноземних валютах. Рішення про надання гарантії та умови її видачі банк-гарант приймає на прохання принципала самостійно відповідно до своїх внутрішніх положень та нормативних документів Національного банку.
Оформлення гарантії може бути здійснено як на підставі укладеного договору, так і відповідно до поданого принципом заяви до банку гаранта. Тому, характеризуючи гарантію, кажуть, що вона надається, а договір поруки укладається.
Регулювання порядку, умов надання банками гарантій та їх виконання здійснюється відповідно до Положення Національного банку України «Про порядок здійснення банками операцій з гарантій у національній та іноземній валютах».
Гарантія вважається чинною з дати її видачі, якою вважається день відправлення повідомлення або передачі копії гарантії представнику бенефіціара або принципала. Облік гарантії здійснюється в день набуття чинності відповідними позабалансовими рахунками.
Після набуття гарантією юридичну силу банк-гарант у правовому відношенні стає боржником, а бенефіціар — кредитором.
Видаючи гарантії, банки повинні переконатися у кредитоспроможності клієнта, оскільки видача гарантії, власне, має кредитний характер. Практично банки беруть він зобов’язання при несплаті клієнтом в термін належних платежів здійснити їх у власні кошти. Якщо кредитоспроможність клієнта банку невідома чи викликає сумніви, банківська гарантія може надаватися під відповідне забезпечення, тобто супроводжується заставою майна. Розмір гарантій, що надаються банком, регулюється нормативними документами Національного банку України.
Для забезпечення гарантії банк-гарант перераховує кошти з рахунку, у якому враховувалися кошти принципала.
Надання гарантії стає фінансовою послугою лише у разі сплати принципал банку-гаранту певної суми коштів за надання гарантії. Тому банки-гаранти при наданні гарантії утримують комісійну винагороду та відшкодування витрат з принципала або бенефіціара відповідно до умов гарантії та на підставі договору про надання гарантії, в якому передбачені умови утримання комісійної винагороди та відшкодування витрат. При цьому комісійна винагорода від резидентів утримується у національній валюті.
Вартість гарантійних фінансових послуг залежить від:
- рівня їхньої ризикованості;
- платоспроможності та надійності боржника;
- термін дії гарантії;
- витрат на супровід зобов’язувальної послуги;
- забезпеченості заставою майна тощо.
На практиці сума комісійних банку-гаранта за надання гарантії близька до тарифів страхування фінансових ризиків і може встановлюватися як фіксована сума на певну вартість гарантованого зобов’язання (залежно від виду операції за гарантією) або може коливатись в межах від 0,2 до 5% вартості гарантованого зобов’язання.
У разі настання гарантійного випадку відповідно до умов гарантії банк-гарант приймає від бенефіціара або банку бенефіціара вимогу (повідомлення) про сплату необхідної суми коштів, перевіряє її достовірність та надсилає копію принципалу. Отримана вимога є достатньою умовою банку-гаранта, щоб сплатити відповідну суму коштів бенефіціару.
Сплата коштів за гарантією на вимогу бенефіціара здійснюється банком-гарантом у валюті гарантії на умовах та у строки, передбачені умовами гарантії. Після отримання від банку-гаранта обумовленої у гарантії суми відшкодування банк-резидент зараховує отримані кошти на поточний чи розподільчий рахунок бенефіціара або перераховує їх за реквізитами, зазначеними бенефіціаром, та списує гарантію з відповідного позабалансового рахунку.
Дія гарантії припиняється із закінченням забезпеченого їй зобов’язання, зокрема у разі виконання зобов’язання позичальником чи іншим учасником гарантійної угоди.
(Див. Гарантійна фінансова послуга, Гарантійні товариства, Гарантійні фонди, Порука, Тендерна гарантія, Умовна гарантія).
