Функції податків (tax functions) – стійкі внутрішні властивості, закономірності розвитку та відмінні форми прояву, що дозволяють виявити внутрішній утримання та призначення податків. У сучасній економічній літературі немає одноманітності у тому трактуванні, що свідчить про підходах до визначення сутності податків.
Виділяють, як правило, три основні функції податків: фіскальну, регулюючу та контрольну, а також дві підфункції: стимулюючу та відтворювального призначення.
Фіскальна (або бюджетна) функція випливає із самої природи податків і проявляється у забезпеченні держави фінансовими ресурсами, необхідними для здійснення її діяльності. З її допомогою утворюється централізований грошовий фонд держави, провадиться вилучення частини доходів фізичних та юридичних осіб для утримання державного апарату, оборони країни та тієї частини невиробничої сфери, яка або не має власних джерел доходів (установи культури – бібліотеки, архіви та ін.), або має їх у недостатньому обсязі для забезпечення належного рівня розвитку (фундаментальна наука, навчальні заклади, заклади охорони здоров’я та ін.). Значення фіскальної функції зростає із підвищенням економічного рівня розвитку суспільства, зростанням податкових доходів держави, що пов’язано з розширенням його функцій та певною політикою соціальних груп, що перебувають при владі. Державі потрібно дедалі більше коштів для проведення економічних, соціальних заходів, утримання управлінського апарату. Завдяки використанню можливостей держави стягувати податки та витрачати кошти державного бюджету відбувається регулювання рівня ділової активності та вирішення різних соціальних завдань.
Регулююча функція податків передбачає, що податки активно впливають економіку: стимулюють чи стримують темпи відтворення, посилюють чи послаблюють процес накопичення капіталу, розширюють чи зменшують платоспроможний попит населення. Податки активно застосовуються для згладжування економічного циклу. Таким чином, регулююча функція податків пов’язана з втручанням держави за допомогою податків у процес відтворення, що зумовлено зростанням продуктивних сил в умовах НТР, що підняло на новий ступінь податкове регулювання. Розвиток ринкової економіки регулюється фінансово-економічними методами шляхом застосування, налагодженої системи оподаткування, виділення дотацій з бюджету, маневрування позичковим капіталом і процентними ставками. Центральне місце у цьому комплексі економічних заходів належить податкам.
Держава, маневруючи податковими ставками, пільгами та штрафами, запроваджуючи одні та скасовуючи інші податки, змінюючи умови оподаткування, сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем: стимулює науково-технічний прогрес, регулює рівень безробіття, перерозподіляє доходи своїх громадян, спрямовуючи фінансові ресурси на розвиток виробничої та соціальної інфраструктури, на інвестиції в капіталомісткі та фондомісткі галузі з тривалими термінами окупності витрат. Регулююча функція податків має соціально-економічний характер. Це досягається шляхом встановлення прогресивних ставок оподаткування, спрямування значної частини бюджетних коштів на соціальні потреби населення, повного чи часткового звільнення від податків громадян, які потребують соціального захисту.
Регулююча та фіскальна функція податків перебувають у тісному взаємозв’язку. Фіскальна функція податків, з допомогою якої відбувається одержавлення частини нової вартості у грошовій формі, створює об’єктивні умови для втручання держави у економіку. Розширення податкового методу мобілізації державою частини вартості національного доходу відбувається за постійного контакту з учасниками — агентами процесу виробництва, що забезпечує органам структурі державної влади реальні можливості проводити економіку країни, попри всі стадії виробничого процесу. Зумовлена внутрішніми потребами розвитку регулююча функція, як і фіскальна, виражає сутнісний бік податків і є об’єктивною їх властивістю.
Отже, податки:
- впливають на рівень та структуру сукупного попиту, а через механізм ринкового попиту можуть сприяти виробництву чи гальмувати його;
- розмір податків визначає рівень оплати праці, оскільки він включає податкові платежі;
- від податків залежить співвідношення між витратами виробництва та ціною товарів та послуг (воно є визначальним у процесі використання або реалізації виробничих потужностей для підприємців);
- податки впливають інвестиційні рішення підприємців.
На рівні корпорацій важливе значення мають правила обчислення прибутків, що оподатковуються. Дивіденди виплачуються із суми прибутку після сплати податків, та був оподатковуються лише на рівні акціонерів. Отже, необхідно передбачити:
- звільнення від подвійного оподаткування інвестицій, що фінансуються за рахунок власного капіталу;
- зниження податків з основного капіталу, що відіграє важливу роль у визначенні прибутку інвесторів після сплати податків;
- інвестиційні субсидії та різні методи відстрочення податкових платежів через інвестиційні фонди.
На рівні акціонерів постає проблема стимулювання інвестиційної активності при оподаткуванні на процентний дохід і дивіденди, а також податком на приріст капіталу. На рівні міжнародних інвестиційних потоків звертають увагу податки, якими оподатковуються іноземні інвестори.
Контрольна функція податків як економічної категорії у тому, що виникає можливість якісного відображення податкових надходжень та його зіставлення з потребами держави у фінансових ресурсах. Завдяки цій функції оцінюється ефективність податкового механізму, забезпечується контроль за рухом фінансових ресурсів, виявляється необхідність внесення змін до податкової системи держави. Контрольна функція визначає ефективність податково-фінансових відносин та бюджетної політики держави. Здійснення контрольної функції податків, її повнота та глибина залежить від податкової дисципліни. Суть її полягає в тому, щоб платники податків (юридичні та фізичні особи) своєчасно та в повному обсязі сплачували встановлені законодавством податки.
