Фінанси організації — складова частина фінансів країни, самостійна економічна категорія, що функціонує, зокрема, у процесі створення та розподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу.
Фінанси організації є грошові відносини, з яких здійснюється виробничо-господарська діяльність із створенню, залученню, розподілу та використанню доходів і ресурсів. Фінанси організації мають спільні цілі та завдання, функціонують на основі певних господарських принципів, виконують загальновизнані функції, що забезпечують їх розвиток.
Фінанси організації (або корпоративні фінанси) – це грошові відносини, пов’язані з формуванням та розподілом грошових доходів та накопичень та їх використанням на різні цілі (наприклад на виконання зобов’язань перед фінансово-кредитною системою, фінансування витрат, виплату дивідендів з акцій, орендної плати тощо). Фінанси організації включають формування, розподіл та використання фінансових фондів.
Основне завдання корпоративних фінансів – фінансове забезпечення діяльності організації. Основним джерелом отримання фінансових ресурсів для господарську діяльність підприємства є кошти, отримані від продукції підприємства (продажу товарів, робіт і надання послуг). При тимчасовому нестачі коштів, отриманих від продукції підприємства, необхідні забезпечення поточних фінансових потреб бізнесу, зазвичай беруться короткострокові банківські кредити. Для забезпечення довгострокових потреб частіше випускаються облігації чи акції, або беруться довгострокові кредити. Такі стратегічні рішення про взяття кредиту чи випуск акцій зрештою визначають саму структуру капіталу організації.
Одним із завдань у галузі фінансів підприємства є знаходження оптимального співвідношення між прибутковістю бізнесу та фінансовими ризиками (див. також Ризик-дохідність).
Інша найважливіша сторона корпоративних фінансів – це рішення про інвестиції, тобто рішення про вкладення коштів з метою отримання додаткового доходу. Управління інвестиціями – найважливіша сторона фінансів на будь-якому рівні, і корпоративний рівень – не виняток. Перед прийняттям рішення про інвестиції необхідно проаналізувати такі фактори:
- співвідношення між: метою – періодом часу – інфляцією – неприйняттям ризиків – податками – чистим доходом;
- вибір між активною та пасивною стратегією хеджування;
- оцінка ефективності портфеля інвестицій.
Фінансовий менеджмент в організаціях багато в чому схожий на бухгалтерський облік. Але бухгалтерський облік займається врахуванням вже скоєних операцій (і, отже, врахуванням «історичної» фінансової інформації). А фінансовий менеджмент дивиться у майбутнє та займається аналізом ефективності та плануванням ще майбутніх фінансових операцій.
З переходом до ринкової економіки роль фінансів організації незмірно зросла. У сучасних умовах, коли організація самостійно приймає рішення, різко підвищується ресурсний потенціал суб’єкта господарювання. Це передбачає оптимізацію фінансових відносин та підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами. Показники фінансового становища є хіба що індикаторами господарську діяльність.
Фінансовий стан визначає конкурентоспроможність організації, її потенціал у ділових відносинах, у результаті – становище на фінансовому ринку. При формуванні, розподілі та використанні коштів організацій виникають різноманітні фінансові відносини. Це стосунки:
- на рівні організації загалом та її структурних підрозділів;
- з бюджетом та позабюджетними фондами;
- із кредитною системою;
- зі страховими організаціями та податковими органами;
- з інвестиційними інституціями;
- з товарними, сировинними та фондовими біржами;
- з аудиторськими фірмами та іншими суб’єктами господарювання.
Фінансові відносини лише на рівні організацій охоплюють відносини з постачальниками і покупцями, замовниками і підрядчиками, транспортом, з філіями та дочірніми організаціями та інші господарськими ланками під час створення спільних підприємств різних юридичних форм.
Фінансові відносини всередині організацій виникають при формуванні власного капіталу (основного та оборотного), у процесі освіти та розподілу прибутку, освіти фондів та ресурсів. Вони охоплюють також відносини з персоналом організації з оплати праці, виплати дивідендів та відсотків за облігаціями та іншими цінними паперами, що йому належать, відносини з акціонерами, які не є членами трудового колективу.
Фінансові відносини з бюджетом складаються у процесі сплати податків та інших платежів, при отриманні асигнувань з бюджету, субсидій та субвенцій, у процесі отримання та повернення бюджетних кредитів. Відносини підприємств із позабюджетними фондами відбуваються під час перерахування коштів у державні позабюджетні фонди як соціальні, і виробничого призначення.
Фінансово-кредитні відносини організацій, підприємств з банківською системою включають: операції з безготівковими розрахунками, пов’язаними з отриманням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит, купівлею та продажем валюти; нові види послуг банків організаціям, підприємствам (лізинг, факторинг, форфейтинг та інші операції).
Зі страховими організаціями фінансові відносини визначаються умовами майнового та особистого страхування, розвитком нових форм страхування відповідальності, фінансових та комерційних ризиків.
З податковими органами фінансові відносини виникають при сплаті податків та зборів до бюджетних та позабюджетних фондів, при сплаті штрафів, пені у разі приховування доходів, прибутку, об’єкта оподаткування та порушення строків сплати податків та зборів.
Різноманітні види фінансових відносин організацій, виражені у грошовій формі, можуть бути як односторонніми, так і взаємними, що відображають рух грошових коштів від суб’єктів господарювання та вступників до них. Співвідношення зустрічних грошових потоків, переважання однієї чи іншого напрями впливає фінансовий стан організації та визначає її розвиток.
Головне завдання організації — забезпечити раціональне та ефективне розміщення та використання коштів для її сталого розвитку. Стан фінансів організації за умов ринкової економіки предмет інтересу з боку як працівників самої організації, а й її постачальників, покупців, акціонерів, податкових органів, банків та інших партнерів у єдиному економічному процесі. Негативні фінансові результати організації можуть призвести до її банкрутства.
Основним джерелом формування фінансових ресурсів, що забезпечує економічну незалежність організації, виступають власні кошти: статутний капітал, пайові внески, прибуток, цільові надходження. В результаті операцій із цінними паперами на фінансовому ринку можуть бути мобілізовані додаткові ресурси.
Джерелом поповнення фінансових ресурсів є також надходження як страхових відшкодувань від страхових організацій, позикові кошти, зокрема банківський кредит.
Ефективність функціонування фінансів організації у ринковій економіці визначається низкою принципів, серед яких виділяють:
- самостійність у прийнятті господарських рішень та в управлінні фінансами;
- самофінансування підприємницької діяльності;
- матеріальна зацікавленість працівників у результатах праці;
- матеріальна відповідальність з урахуванням правового забезпечення норм підприємництва та обмеження державного втручання у діяльність організації;
- наявність фінансового резерву на випадок тимчасової господарської скрути.
Принцип самостійності полягає у формуванні господарюючими суб’єктами фінансових ресурсів: визначенні розміру коштів на оплату праці та частки інвестицій у розширення та оновлення виробництва, у суто фінансові операції, на соціальні потреби працівників організації.
Принцип самофінансування означає покриття витрат за рахунок одержуваних доходів, використання суб’єктом господарювання власних ресурсів, не вдаючись до бюджетних асигнувань та інших зовнішніх джерел.
Принцип матеріальної зацікавленості органічно пов’язані з ефективністю господарювання, раціональним управлінням фінансовими ресурсами, які забезпечують зростання обсягів виробництва та реалізації продукції, скорочення витрат і підвищення рентабельності організації.
Розвиток ринкової економіки передбачає реалізацію принципу матеріальної відповідальності організації за результати господарсько-фінансової діяльності та конкретні фінансові показники. Матеріальна відповідальність гарантується майном, що належить організації. У разі погіршення фінансового стану (наприклад, при невиконанні плану прибутку та одержання збитку від господарської діяльності) внаслідок порушення принципу матеріальної відповідальності перериваються нормальні взаємини організації з постачальниками, покупцями, акціонерами, податковими органами, банками та іншими партнерами. Якщо протягом встановленого законом терміну організація не виконує своїх зобов’язань і не забезпечує виконання майнових претензій юридичних і фізичних осіб, що висуваються їй, вона може бути оголошена неспроможною, тобто банкрутом.
З метою запобігання неспроможності організація повинна розробити систему заходів щодо підтримки платоспроможності та ефективної господарсько-фінансової діяльності. Велика роль у своїй приділяється створенню фінансових резервів.
Фінансове управління організацією, підприємством реалізується у вигляді трьох основних функцій (див. також Функції фінансів підприємств та його характеристика):
- відтворювальної;
- розподільною;
- контрольної.
Відтворювальна функція фінансів полягає у забезпеченні безперервного кругообігу капіталу. Беручи активну участь на всіх стадіях розширеного відтворення, фінанси сприяють зростанню власного капіталу та прибутковості організації. Внаслідок участі фінансів у виробничій діяльності організації відбувається формування грошових доходів, фондів накопичення та споживання, оптимізується співвідношення між ними. Відтворювальну функцію фінансів, яка сприяє ефективному розміщенню капіталу, створенню необхідних грошових фондів та накопичень, називають також функцією забезпечення організації грошима. На відміну від функцій загальнодержавних фінансів (бюджету, позабюджетних фондів, банків, страхових організацій та ін) відтворювальна функція притаманна лише фінансам організацій, діяльність яких здійснюється у сфері матеріального виробництва.
Економічний зміст розподільчої функції фінансів проявляється у розподілі та використанні грошових доходів та прибутку. Участь фінансів у раціональному розміщенні капіталу, грошових фондів та накопичень забезпечує ефективне фінансування поточної виробничої діяльності. Дана функція знаходить конкретний прояв у формуванні складу та структури витрат на виробництво та реалізацію продукції, валовий, оподатковуваного та чистого прибутку; фонду оплати праці, фонду накопичення та споживання, резервних фондів.
У тісному зв’язку з відтворювальною та розподільчою функціями фінанси забезпечують контрольну функцію. Фінансовий контроль – це контроль за господарсько-фінансовою діяльністю організацій. Контрольна функція об’єктивно притаманна фінансам як фінансовим відносинам. Фінансовий контроль в організаціях, на підприємствах охоплює всі напрями їх діяльності, починаючи з платежів постачальникам за сировину, матеріали, покупні напівфабрикати, паливо тощо і закінчуючи надходженням виторгу від продажу продукції (робіт, послуг). Характерно, що фінансовий контроль зачіпає не тільки внутрішньовиробничу сферу діяльності суб’єкта господарювання, але і його фінансово-господарські взаємини з іншими підприємствами, організаціями та системами. Контроль за ефективністю використання фінансових ресурсів підтримується аналізом показників фінансового стану, що підвищує дієвість та результативність цієї функції. Форми фінансового контролю різноманітні. Насамперед, це внутрішній контроль із боку відповідних служб самої організації. Зовнішні форми контролю супроводжують виконання різних зобов’язань. Це контроль із боку фінансових органів, органів казначейства, банків, податкових органів, аудиторських фірм та інших контрагентів.
