Фінансовий механізм

Фінансовий механізм (Financial Mechanism) –

1. сукупність форм організації фінансових відносин, методів (спосіб) формування та використання фінансових ресурсів, які застосовує суспільство з метою створення сприятливих умов для розвитку національної економіки, економічного та соціального розвитку країни;
2. елемент господарського механізму, сукупність фінансових інструментів, важелів, методів та способів регулювання економічних відносин та процесів. Фінансовий механізм включає ціни, податки, мита, пільги, штрафи, санкції, дотації, субсидії, облікову ставку центрального банку, банківський відсоток, види та форми платежів, методи розподілу доходу та інші фінансові інструменти та методи;
3. система поєднання методів та інструментів, яка спрямована на вдосконалення організації, планування та стимулювання використання фінансових ресурсів.

Відповідно до структури фінансової системи фінансовий механізм поділяють на:

• фінансовий механізм підприємств, організацій, установ;
• бюджетний механізм;
• страховий;
• податковий;
• кредитний тощо.

У кожному їх по функціональному призначення виділяють такі ланки: мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл, фінансування, стимулювання, контроль тощо.

Основними елементами фінансового механізму є:

1. методи формування та розподілу фінансових ресурсів;
2. методи фінансового планування, прогнозування та управління фінансами;
3. фінансові показники та нормативи;
4. методи організації бюджетної та податкової систем, фінансів підприємств, ринку цінних паперів та грошового ринку;
5. фінансові важелі та стимули;
6. фінансовий контроль.

Фінансовий механізм відіграє у реалізації фінансової політики держави. Сучасний фінансовий механізм покликаний як створювати реальну фінансову базу задля забезпечення економічної самостійності держави й суб’єктів господарювання, а й бути методом економічного регулювання за умов функціонування ринку.

Фінансовий механізм використовується для впливу на економіку та соціальну сферу, проведення єдиної фінансової політики держави, регіонів, муніципальних утворень, суб’єктів господарювання. Вплив фінансового механізму на економіку та соціальну сферу здійснюється, з одного боку, через структуру фінансового механізму та націленість різних його частин на вирішення конкретних завдань та досягнення реального ефекту, з іншого – через величину фінансових ресурсів, що формуються у розпорядженні господарюючих суб’єктів та держави та спрямовуються ( інвестованих) задоволення потреб суспільства (держави, його територіальних структур, господарюючих суб’єктів, громадян).

Структура фінансового механізму дуже складна у зв’язку з величезною різноманітністю видів та форм організації фінансових відносин. Виділяють три групи, що відображають економічний зміст фінансів:

1. механізм державних та муніципальних фінансів;
2. фінансовий механізм підприємства;
3. страховий механізм.

Подальший підрозділ у кожній із груп (наприклад, механізму державних та муніципальних фінансів – на бюджетний механізм, механізм державного кредитування та механізм функціонування позабюджетних фондів; бюджетного механізму – на механізм федерального бюджету, механізм регіон, бюджетів, механізм функціонування місцевих бюджетів; тощо) .) пов’язано зі специфічністю методів розподілу та перерозподілу вартості ВВП та частини національних багатств, що впливає на форми грошових накопичень, види платежів до бюджету, спрямування та форми бюджетного фінансування, методи утворення фінансових резервів тощо. Враховуючи ці особливості, держава посилює чи послаблює вплив різних частин фінансового механізму на громадське виробництво та його конкретні сфери, ініціює прискорення відповідних процесів, домагаючись бажаних результатів.

Крім того, у структурі фінансового механізму виділяють функціональні ланки:

• мобілізація фінансових ресурсів;
• фінансування;
• стимулювання та ін.

Застосовується також розподіл фінансового механізму на організаційно-управлінські блоки:

• фінансове планування та прогнозування;
• оперативне керування;
• фінансовий контроль.

Функціонування фінансового механізму обумовлено сумою фінансових ресурсів, що виділяються на конкретні цілі, способами формування фінансових ресурсів, а також тим, у яких формах та за якими каналами рухаються кошти, на яких умовах вони виділяються та використовуються.

Фінансовий механізм, що приводить у рух фінансові ресурси, впливає на громадське виробництво через фінансове забезпечення та фінансове регулювання. У цьому, що стоїть рівень розвитку нашого суспільства та його економіки, то значніша роль фінансового регулювання. Фінансове забезпечення реалізується за допомогою самофінансування, кредитування та безповоротного фінансування. Проблема практичного використання цих форм полягає у встановленні оптимального для цього етапу розвитку суспільства співвідношення між ними.

Побудова фінансового механізму здійснюється відповідно до фінансової політики та норм фінансового права, відображених у фінансовому законодавстві. Використання юридичних норм у фінансовій сфері діяльності дає змогу встановити єдині правила організації фінансових зв’язків, захистити економічні інтереси громадян, суб’єктів господарювання, держави. Дотримання правових норм забезпечує сувору фінансову дисципліну.