Фінансовий контроль

Фінансовий контроль, будучи складовою контролю у діяльності суб’єкта господарювання, є однією з функцій управління. Він є системою дій уповноважених осіб із перевірки дотримання керованим суб’єктом:

  • норм фінансового правничий та рішень, прийнятих управляючим суб’єктом;
  • інтересів керуючого суб’єкта

Що таке фінансовий контроль?

Фінансовий контроль (financial control) –

  1. Контроль за веденням фінансової документації, її відповідністю до встановлених норм і правил.
  2. Контроль за дотриманням законів та нормативних актів при здійсненні фінансових операцій, угод юридичними та фізичними особами.
  3. Контроль за законністю та доцільністю дій у галузі освіти, розподілу та використання грошових фондів держави та суб’єктів місцевого самоврядування з метою ефективного соціально-економічного розвитку країни та окремих регіонів.

Предметом фінансового контролю є господарські операції, тобто будь-які дії, що призводять до зміни вартості майна будь-якого виду чи зобов’язань будь-якого виду.

Фінансовий контроль – це сукупність дій та операцій з перевірки фінансових та пов’язаних з ними питань діяльності суб’єктів господарювання та управління із застосуванням специфічних форм та методів його організації.

Фінансовий контроль – це:

  • невід’ємний елемент управління фінансами та грошовими потоками з метою забезпечення доцільності та ефективності фінансових операцій;
  • законодавчо регламентована діяльність спеціально створених установ контролю та контролерів, аудиторів за дотриманням фінансового законодавства та фінансової дисципліни всіх економічних суб’єктів;
  • сукупність цілеспрямованих заходів щодо перевірки відповідності фактичного стану фінансової системи плановому чи звітному.

Фінансовий контроль притаманний усім фінансово-правовим інститутам. Тому крім загальних фінансово-правових норм, що регулюють організацію та порядок проведення фінансового контролю загалом, є норми, що передбачають його специфіку в окремих фінансово-правових інститутах. Основний зміст фінансового контролю у відносинах, що регулюються фінансовим правом, полягає у:

  • перевірку виконання фінансових зобов’язань перед державою та органами місцевого самоврядування організаціями та громадянами;
  • перевірці правильності використання державними та муніципальними підприємствами, установами, організаціями, що перебувають у їхньому господарському віданні або оперативному управлінні грошових ресурсів (бюджетних та власних коштів, банківських кредитів, позабюджетних та інших коштів);
  • перевірці дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків та зберігання коштів підприємствами, організаціями, установами;
  • виявленні внутрішніх резервів виробництва – можливостей підвищення рентабельності господарства, зростання продуктивності праці, більш економного та ефективного використання матеріальних та грошових коштів;
  • усунення та попередження порушень фінансової дисципліни. У разі виявлення в установленому порядку застосовуються заходи впливу до організацій, посадових осіб та громадян, забезпечується відшкодування матеріальних збитків державі, організаціям, громадянам.

Фінансовий контроль – функція державного управління. Фінансовий контроль є системою методів, органів прокуратури та заходів із перевірки законності, доцільності і результативності освіти, розподілу та використання фінансових фондів держави й місцевого самоврядування. Фінансовий контроль є формою державного контролю, що сприяє забезпеченню законності та раціональності використання бюджетних коштів, збереження державної та муніципальної власності, розкриття порушень фінансової дисципліни.

Завдання фінансового контролю

Завдання фінансового контролю загалом відповідають цілям, заявленим вище. Таким чином, їх можна розділити на дві групи — завдання щодо забезпечення законності та завдання щодо захисту інтересів власника господарюючого суб’єкта. При цьому треба розуміти, що під поняттям «фінансовий» тут мається на увазі не тільки гроші, але й будь-яке майно, а також зобов’язання.

Основне завдання фінансового контролю – забезпечення чіткого дотримання норм фінансового права, що наказують та встановлюють порядок освіти, розподілу та використання коштів державного та місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, коштів державних та муніципальних унітарних підприємств.

Завдання щодо перевірки дотримання законодавчих та інших нормативних актів різного рівня:

  • Перевірка дотримання фінансової дисципліни, зокрема касової.
  • Перевірка меж повноважень посадових осіб під час прийняття рішень; виявлення випадків перевищення повноважень, у тому числі зловживання ними з корисливою метою.
  • Перевірка відповідності скоєних господарських операцій до вимог законодавства.
  • Контроль за дотриманням встановлених бюджетів та лімітів за статтями витрат.
  • Перевірка правильності документального оформлення господарських операцій.
  • Перевірка правильності бухгалтерського обліку; причому як фінансового, а й управлінського, якщо його ведення передбачено локальними нормативними актами.
  • Перевірка правильності та своєчасності розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами.
  • Перевірка цільового використання цільових коштів, у тому числі позикових та бюджетних.
  • Контролює ціноутворення в областях, де воно регулюється державою.
  • Визначення та (у ряді випадків) застосування заходів відповідальності до осіб, які допустили порушення фінансово-економічного законодавства.

Завдання щодо забезпечення інтересів власника

Перший та основний інтерес власника – отримання прибутку, тобто приріст вкладеного капіталу (зростання курсу акцій, отримання дивідендів). Однак, можливі й інші локальні завдання, наприклад:

  • скорочення активів;
  • нарощування кредиторської заборгованості;
  • збільшення середньої зарплати.

Якщо такі цілі поставлені як локального нормативного акта, ми повертаємося до завдань першої групи. Але здебільшого, фінансовий інтерес власника (що виступає одночасно суб’єктом контролю) приймається за умовчанням як найефективнішого управління капіталом. Названа мета фінансового контролю досягається шляхом вирішення наступних завдань:

  • Контроль безпеки майна (зокрема, фінансових ресурсів), виявлення випадків недостач, розкрадань, псування; контроль заходів щодо забезпечення безпеки.
  • Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів (наприклад, повноти завантаження обладнання, використання земельних ділянок, оптимальність оборотності матеріалів тощо); виявлення внутрішньогосподарських резервів.
  • Оцінка використання трудового потенціалу організації, аналіз кадрової політики.
  • Оцінка наявності та ступеня розробленості бюджетів, власного контролю за їх виконанням, аналіз відхилень та вжитих заходів.
  • Аналіз прийнятої процедури прийняття управлінських рішень та перевірка її дотримання на практиці.
  • Оцінка цінової політики, аналіз системи ціноутворення та маркетингових заходів.
  • Аналіз ефективності залучення позикових коштів.
  • Аналіз заходів щодо оптимізації податкового навантаження (див. також Податкове планування).

Фінансовий контроль має сприяти цільовому витрачанню коштів, що відповідає реалізації фінансової політики, ефективному використанню фінансових ресурсів та отриманню найбільшої віддачі.

Фінансовий контроль виступає найважливішою складовою фінансового механізму та важливою ланкою контрольних органів управління у державі. Особливе місце у фінансовому контролі займає аналіз обігу коштів бюджету та позабюджетних фондів у кредитно-фінансових організаціях.

Фінансовий контроль сприяє припинення марнотратства та фінансових зловживань. Він є основою для об’єктивного надання державних дотацій та субсидій конкретним територіям та суб’єктам господарювання, а також для надання податкових пільг. За допомогою фінансового контролю оцінюється дотримання законів та нормативних актів при виконанні фінансових операцій та угод між юридичними та фізичними особами.

Об’єкти фінансового контролю

Об’єкти фінансового контролю – це:

  • різні сторони господарську діяльність підприємств, організацій та інших учасників фінансових процесів;
  • процеси освіти, розподілу та використання фінансових ресурсів суб’єктами господарювання та органами державної влади та місцевого самоврядування, що характеризуються системою різних вартісних показників.

Суб’єкти фінансового контролю

Суб’єкти фінансового контролю – це спеціально уповноважені органи, а також кваліфіковані фахівці, які здійснюють свою контрольну діяльність відповідно до норм права.

У розвинених країнах фінансовий контроль здійснюють рахункові палати (апарат головного аудитора країни), податкові відомства, контрольно-ревізійні підрозділи міністерств та, уповноважені аудиторські фірми та відділи внутрішнього контролю державних, муніципальних організацій, позабюджетних фондів.

Основні поняття фінансового контролю

p align=”justify” > Процес фінансового контролю – це процес цілеспрямованої діяльності суб’єктів контролю, що здійснюється з використанням певних методів.

Методи фінансового контролю – це конкретні способи здійснення контрольних дій та операцій.

Форма контролю – це зовнішній вираз контрольних процесів і операцій.

Процедура контролю – це встановлений порядок здійснення контрольних дій та операцій.

Механізм фінансового контролю – це певна послідовність процедур фінансового контролю в сукупності з методами, що використовуються.

Види фінансового контролю

Глобально фінансовий контроль поділяється на 2 види:

  1. державний;
  2. недержавний.

Державний фінансовий контроль – це фінансовий контроль за своєчасністю повнотою мобілізації державних ресурсів, законністю витрат і доходів усіх ланок державної фінансової системи, за дотриманням правил обліку та звітності.

Мета державного контролю – максимізувати надходження ресурсів у скарбницю держави та мінімізувати державні витрати управління.

Недержавний фінансовий контроль – це внутрішньофірмовий фінансовий контроль.

Мета недержавного контролю – мінімізувати завдяки механізму оптимізації бази оподаткування свої відрахування на користь державної скарбниці та інші витрати з метою підвищення норми прибутку на вкладений капітал.

Фінансовий контроль поділяється також на:

  1. Стратегічний контроль – це контролю над усіма напрямами розвитку господарської системи через контролю над рухом її коштів.
  2. Оперативний контроль – це контроль за конкретними якісними та кількісними параметрами розвитку фінансової системи.

Фінансовий контроль також поділяється на державний фінансовий контроль, аудит та внутрішньовідомчий контроль. Органи фінансового контролю проводять ревізії та перевірки, у т.ч. аудиторські.

Існують та інші види класифікацій фінансового контролю. Зокрема, залежно від суб’єктів контролю виділяють такі види фінансового контролю:

  1. ініціативний;
  2. обов’язковий;
  3. відомчий.

Ініціативний фінансовий контроль – фінансовий контроль, який здійснюється за самостійним рішенням суб’єктів господарювання. Залежно від органів (суб’єктів) його здійснюють виділяється фінансовий контроль:

  1. представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування;
  2. президента;
  3. виконавчих органів влади загальної компетенції;
  4. фінансово-кредитних органів;
  5. відомчий та внутрішньогосподарський;
  6. громадський;
  7. аудиторський.

Обов’язковий фінансовий контроль – фінансовий контроль, який проводиться:

  1. в силу вимог законодавства, наприклад, контроль з боку представницьких (законодавчих) органів влади за виконанням бюджету за підсумками за рік;
  2. за рішенням компетентних державних органів (наприклад, перевірки та обстеження платників податків з питань оподаткування з боку органів державної податкової служби; контроль, який проводиться на основі рішень правоохоронних органів).

Відомчий фінансовий контроль – фінансовий контроль міністерств, відомств, інших органів державного управління за діяльністю підприємств, організацій, установ, що входять до їх системи. Його здійснюють самостійні структурні контрольно-ревізійні підрозділи (управління, відділи, групи) міністерств, відомств, підпорядковані безпосередньо керівникам цих органів. p align=”justify”> Робота контрольно-ревізійних підрозділів знаходиться під контролем Міністерства фінансів, фінансових органів. Не рідше одного разу на рік міністерства та відомства повідомляють про стан контрольно-ревізійної роботи Уряду.

До основних завдань відомчого контролю відносяться: контроль за виконанням планових завдань, економним використанням матеріальних та фінансових ресурсів, збереженням державної власності, правильністю постановки бухгалтерського обліку, станом контрольно-ревізійної роботи, а також припинення фактів приписок, безгосподарності, марнотратства та різноманітних надмірностей. Ревізії та перевірки фінансово-господарської діяльності призначаються у кожному окремому випадку керівником відповідного органу.

За часом проведення виділяють:

  • Попередній фінансовий контроль – фінансовий контроль, який проводиться до здійснення операцій з освіти, розподілу та використання грошових фондів. Тому він має важливе значення для запобігання порушенням фінансової дисципліни. У цьому випадку перевіряються документи, що підлягають затвердженню та виконанню, які є підставою для здійснення фінансової діяльності: проекти бюджетів, фінансових планів та кошторисів, кредитні та касові заявки тощо.
  • Поточний фінансовий контроль – фінансовий контроль у процесі здійснення грошових операцій (під час виконання фінансових зобов’язань перед державою, отримання та використання коштів для адміністративно-господарських витрат, капітального будівництва тощо).
  • Наступний фінансовий контроль – фінансовий контроль, який здійснюється після здійснення фінансових операцій (після виконання доходної та видаткової частин бюджету; використання підприємством або установою грошових коштів тощо). У цьому випадку визначається стан фінансової дисципліни, виявляються її порушення, шляхи попередження та заходи щодо їх усунення.

Принципи організації фінансового контролю

Принципами організації фінансового контролю є:

  1. незалежність;
  2. законність;
  3. об’єктивність;
  4. відповідальність;
  5. компетентність;
  6. гласність;
  7. результативність контролю;
  8. розмежування функцій та повноважень;
  9. системність;
  10. чіткість і логічність вимог, що пред’являються контролерами;
  11. непідкупність суб’єктів контролю;
  12. обґрунтованість та доказовість інформації, наведеної в актах перевірок та ревізій;
  13. превентивність (попередження) можливих фінансових порушень;
  14. презумпція невинності (до суду) підозрюваних у фінансових злочинах осіб;
  15. узгодженість дій різних контролюючих органів та ін.

Примусові заходи у фінансовому контролі

Примусові заходи при невиконанні або неналежному виконанні учасниками процесу контролю своїх прав та обов’язків:

  • УВАГА;
  • накладення штрафу;
  • нарахування пені;
  • заборона чи обмеження діяльності;
  • заборона здійснення тих чи інших операцій;
  • конфіскація матеріальних та грошових коштів.

Методи фінансового контролю

Методами фінансового контролю є:

  • документальні та камеральні перевірки на основі звітної документації та видаткових документів для розгляду окремих питань фінансової діяльності та розроблення заходів для усунення виявлених порушень;
  • обстеження  охоплює ширший спектр фінансово-економічних показників обстежуваного економічного суб’єкта визначення його фінансового становища і можливих перспектив розвитку;
  • нагляд здійснюється контролюючими органами за економічними суб’єктами, які отримали ліцензію на той чи інший вид фінансової діяльності, та передбачає дотримання ними встановлених правил та нормативів (наприклад, нагляд за комерційними банками з боку центрального банку тощо);
  • аналіз фінансового стану – детальне вивчення поквартальної чи річної фінансово-бухгалтерської звітності (див. Фінансова звітність, Бухгалтерська звітність) з метою загальної оцінки результатів фінансової діяльності та ліквідності, забезпеченості власним капіталом та ефективності його використання;
  • спостереження (моніторинг) – постійний контроль з боку кредитора за використанням виданої позички та фінансовим станом клієнта;
  • ревізія – найбільш глибокий та всеосяжний метод фінансового контролю; види ревізії: планові та раптові, документальні та фактологічні.

Результат фінансового контролю

Результатом заходів фінансового контролю (ревізій, перевірок тощо) є документ (акт, звіт, довідка, висновок), який відображає:

  • достовірну інформацію про фінансово-господарський стан об’єкта контролю (перевіреної організації);
  • розкриті у процесі контролю порушення і правил, відхилення прийнятих стандартів;
  • факти неефективного чи неекономного господарювання.

Залишити коментар:

Site Footer