Фінансовий аналіз (financial analysis) – сукупність методів визначення майнового та фінансового становища господарюючого суб’єкта в минулому періоді, а також його можливостей на найближчу та довгострокову перспективу.
Фінансовий аналіз – процес дослідження фінансового стану та основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку.
Фінансовий аналіз — одне із найважливіших елементів системи управління підприємством незалежно з його форми власності. Оскільки основний критерій діяльності комерційного суб’єкта господарювання в ринкових умовах — прибуток, мета фінансового аналізу полягає у визначенні найбільш ефективних шляхів досягнення прибутковості. У зв’язку з цим основними завданнями фінансового аналізу є аналіз прибутковості та аналіз ризику. Аналіз прибутковості включає:
- управління прибутковістю;
- раціонування фінансових ресурсів підприємства (бюджетування);
- аналіз ліквідності (співвідношення надходжень та платежів у часі).
Фінансовий аналіз дозволяє відповісти на такі питання: як і за рахунок яких джерел фінансується діяльність підприємства, якою є ефективність цієї діяльності і який саме прогноз на майбутнє. Кожен із елементів фінансового аналізу має самостійне значення для оцінки фінансового та майнового стану підприємства. Так, аналіз прибутковості дозволяє на основі різних методів оцінити фінансову стійкість підприємства на певний момент часу та на перспективу. При цьому аналіз доходності розпадається на низку самостійних процедур, таких як аналіз грошових потоків (cash flow), доходів і витрат. З його допомогою можна оцінити ефективність того чи іншого фінансового проекту (у тому числі інвестиційних) загалом та у розрізі окремих структурних підрозділів підприємства, а також його дочірніх структур, якщо йдеться про підприємство холдингового типу.
Важлива складова частина фінансового аналізу – складання фінансового плану та контролю його реалізації, що підкреслює зв’язок між фінансовим аналізом та фінансовим плануванням.
Аналіз прибутковості підприємства не може здійснюватися тільки на основі розшифровки доходів та витрат за видами, оскільки ця частина аналізу стосується вже вироблених витрат (наприклад, сума погашених векселів підприємства, оплачені роботи, товари та послуги, погашені відсотки за користування позиковими коштами тощо). ).
Для прийняття фінансових рішень необхідна також інформація про майбутні витрати, пов’язані з реалізацією того чи іншого проекту або вже укладеного договору, за яким чекають платежі. У цьому випадку необхідно аналізувати грошовий потік, який дозволяє описати систему платежів та зобов’язань за будь-яким фінансовим або нефінансовим проектом (виробничим або інвестиційним), використовуючи метод дисконтування (англ. discount cach flow method), тобто. визначення майбутніх витрат чи надходжень, наведених в оцінці сьогодення (розрахунок так званої наведеної вартості – англ. current cost).
Одержання будь-якого доходу у бізнесі пов’язане з певним ризиком, причому залежність між цими характеристиками прямо пропорційна: чим вища очікувана дохідність, тобто віддача на капітал, тим вищі ризики, пов’язані з можливим неотриманням доходу. Аналіз ризику поруч із аналізом прибутковості — найважливіший елемент фінансового аналізу. Категорія ризику на відміну категорії прибутковості важко піддається формалізації, тому важко визначити кількісне вираження ризиків; як правило, на підприємствах створюються різноманітні резерви, величина яких визначається у вартісному вираженні.
Усі ризики можна розділити на:
- виробничі (обумовлені галузевими особливостями бізнесу);
- фінансові (обумовлені структурою джерел коштів у тому чи іншому підприємстві).
З погляду настання ризику його поділяють на систематичний та несистематичний, а також статистичний та нестатистичний.
Мета аналізу ризику – необхідність запобігти великим збиткам, а також оцінити можливість рефінансування (залучення нових коштів) при їх виникненні. Слід зазначити, що у вітчизняній практиці аналіз ризику ускладнюється відсутністю напрацьованої статистичної та методичної бази. Однак застосування різних методів визначення того чи іншого ризику не повинно замінювати змістовний аналіз конкретної економічної ситуації. Таким чином, аналіз невизначеності та ризику, що є неминучим атрибутом підприємницької діяльності, має велике значення для фінансової політики підприємства.
Основний метод фінансового аналізу – метод фінансових коефіцієнтів (ratio analysis). З його допомогою оцінюється фінансовий стан підприємства загалом. Він включає розрахунок коефіцієнтів абсолютної ліквідності, загального та проміжного коефіцієнтів покриття, незалежності. При розрахунку коефіцієнтів статті активу та пасиву коригують, наприклад, переоцінюють основні фонди підприємства, товарні запаси, а також довгострокові фінансові активи. Для комплексної оцінки фінансової стійкості підприємства аналізують якість кредиторської заборгованості, оскільки невиконання різних видів зобов’язань по-різному діє на загальний фінансовий стан (financial position) підприємства.
Серед інших методів фінансового аналізу — метод експертних оцінок, методи обробки просторових, тимчасових та просторово-часових сукупностей, методи ситуаційного аналізу та прогнозування.
Джерела інформації для фінансового аналізу ділять на джерела, що характеризують власне майнове та фінансове становище підприємства, та джерела, що характеризують зовнішнє середовище, у тому числі фондовий та валютний ринки, а також ринок капіталів. До першої групи слід віднести, перш за все, бухгалтерську звітність (на багатьох підприємствах застосовують автоматизовані системи бухгалтерського обліку, що дозволяє суттєво підвищити ефективність фінансового аналізу, однаково заснованого на даних фінансового та управлінського обліку).
Фінансовий аналіз поділяються на окремі види залежно від таких ознак:
- По організаційним формам проведення виділяють внутрішній та зовнішній фінансовий аналіз. Внутрішній фінансовий аналіз проводиться менеджерами підприємства та його власниками з використанням своєї сукупності наявних інформативних показників (результати такого аналізу можуть становити комерційну таємницю). Зовнішній фінансовий аналіз здійснюють податкові інспекції, аудиторські фірми, банки, страхові компанії з метою вивчення правильності відображення результатів фінансової складової діяльності підприємства, його кредитоспроможності тощо.
- За обсягом аналітичного дослідження виділяють повний та тематичний фінансовий аналіз. Повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності та всіх характеристик фінансового стану підприємства у комплексі. Тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих сторін фінансової діяльності та окремих характеристик фінансового стану підприємства (предметом тематичного фінансового аналізу може бути стан його фінансової стійкості; рівень поточної платоспроможності; ефективність використання окремих активів підприємства або їх сукупності загалом; оптимальність структури джерел формування фінансових ресурсів тощо). ).
- По об’єкту аналізу виділяють такі його види:
- аналіз фінансової діяльності підприємства загалом (у процесі такого аналізу об’єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства без виділення окремих його структурних одиниць та підрозділів);
- аналіз результатів фінансової діяльності окремих «центрів відповідальності» (Такий аналіз базується в основному на результатах управлінського обліку, побудованого в розрізі окремих структурних одиниць та підрозділів підприємства);
- аналіз окремих фінансових операцій (Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, пов’язані з короткостроковими або довгостроковими фінансовими вкладеннями; з фінансуванням реалізації окремих реальних інвестиційних проектів тощо).
- За період проведення виділяють попередній, поточний і наступний фінансовий аналіз. Попередній фінансовий аналіз пов’язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому або здійснення окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка інвестиційних якостей окремих цінних паперів напередодні формування інвестиційних рішень про напрямки довгострокових фінансових вкладень; оцінка рівня власної платоспроможності напередодні прийняття рішення та залучення великого банківського кредиту тощо). п.). Поточний (або оперативний) фінансовий аналіз проводиться у процесі реалізації окремих фінансових планів або здійснення окремих фінансових операцій з метою оперативного впливу на хід фінансової діяльності (зазвичай він обмежується коротким періодом часу). Наступний (або ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний період (місяць, квартал, рік); він дозволяє глибше і повніше проаналізувати фінансовий стан та результати фінансової діяльності підприємства у порівнянні з попереднім та поточним аналізом, оскільки базується на завершених звітних матеріалах статистичного та бухгалтерського обліку.
- За методами розрізняють такі види (системи) фінансового аналізу:
- горизонтальний (чи трендовий) фінансовий аналіз;
- вертикальний (або структурний) фінансовий аналіз;
- порівняльний фінансовий аналіз;
- аналіз фінансових коефіцієнтів (“Я-аналіз”);
- інтегральний фінансовий аналіз, заснований на моделі Дюпона (“Дюпонівська система фінансового аналізу”) та інші.
