Фінансові резерви (contingency funds) – особлива форма фінансових ресурсів, що відокремлюються органами державного та муніципального управління та господарюючими суб’єктами на випадок виникнення непередбачених витрат та специфічних потреб, обумовлених необхідністю ліквідації негативних наслідків випадкових, несподівано виниклих подій та обставин.
Фінансові резерви призначені для фінансування поточних та капітальних витрат або взагалі не передбачені затвердженими фінансовими планами, або передбачені в менших обсягах, або не забезпечені фінансовими джерелами через недонадходження запланованих доходів. Формування фінансових резервів об’єктивно зумовлено потребами суспільного відтворення, що потребує безперебійного фінансування навіть при настанні непередбачуваних подій та різноманітних випадковостей. Воно відбувається на стадії розподілу фінансових ресурсів за фондами цільового призначення: фондова форма функціонування фінансових резервів обумовлена ??необхідністю їх цільового використання.
Витрачаються фінансові резерви тільки при настанні подій, на випадок виникнення яких вони були передбачені, і тільки на цілі, пов’язані з несприятливими наслідками подій, що настали. Якщо ж випадкових, непередбачуваних подій не відбувається, «заощаджені» фінансові резерви, що залишилися невитраченими, виступають джерелом накопичення фінансових ресурсів, підвищуючи стійкість фінансової системи.
Процеси функціонування фінансових резервів та фінансових ресурсів тісно взаємопов’язані:
- від величини фінансових ресурсів великою мірою залежить своєчасність та повнота формування фінансових резервів;
- використання фінансових резервів за їх прямим призначенням відновлює нормальний перебіг відтворювального процесу навіть у разі несприятливих подій, призводячи до безперебійного формування фінансових ресурсів.
Фінансові резерви поділяються на: бюджетні, страхові, золотовалютні, резервні фонди суб’єктів господарювання, спеціальні резервні фонди деяких міністерств та відомств. Ця класифікація фінансових резервів визначається угрупованням фінансових відносин, їх місцем та участю у процесі відтворення. Відповідно до неї:
- бюджетні резерви сприяють ліквідації диспропорцій та тимчасових порушень перебігу соціально-економічних процесів;
- страхові резерви та резервні фонди суб’єктів господарювання забезпечують у необхідних масштабах і пропорціях безперервність процесу відтворення на мікро- і макрорівні навіть при виникненні несподіваних обставин і різноманітних випадків;
- золотовалютні резерви гарантують стійкість національної валюти;
- спеціальні резервні фонди міністерств та відомств та бюджетні резерви дозволяють фінансувати нові потреби, що виникають протягом фінансового року, зумовлені науково-технічними досягненнями та відкриттями;
- завдяки спеціальним фондам міністерств створюються змогу резервування частини фінансових ресурсів у межах окремих міністерств.
Залежно від функціонального призначення виділяють фінансові резерви для:
- здійснення непередбачених витрат, потреба в яких виникає в ході виконання виробничо-фінансових планів – частково використовуються бюджетні резерви та резервні фонди суб’єктів господарювання, а також спеціальні резервні фонди міністерств;
- забезпечення стабільного виконання бюджетів усіх рівнів – використовуються всі види бюджетних резервів, а у разі потреби і золотовалютні резерви країни;
- забезпечення галузевих витрат (пов’язаних із новими науково-технічними досягненнями та відкриттями, наданням фінансової допомоги підприємствам тощо) – використовуються галузеві фонди міністерств та відомств, резервні фонди Президента та Уряду;
- покриття збитків та інших збитків, спричинених стихійними лихами, несприятливими погодними умовами, нещасними випадками та іншими обставинами — використовуються різноманітні страхові фонди, страхові резерви, резервні (страхові) фонди суб’єктів господарювання та (частково) бюджетні резерви.
Фінансові резерви поділяють також на:
- стратегічні, пов’язані з освоєнням нових родовищ корисних копалин, зміцненням кордонів держави тощо (використовуються засоби Резервного фонду Президента та резервних фондів органів виконавчої влади);
- оперативні, призначені для ліквідації збоїв у відтворювальному процесі у суб’єктів господарювання (за рахунок страхових фондів) або внутрішньорічних касових розривів у бюджетах органів влади різних рівнів (за рахунок оборотної касової готівки).
Угруповання фінансових резервів може здійснюватися і в залежності від рівня їх формування (централізовані та децентралізовані), методів освіти (бюджетний, страховий, самострахування) та ін.
У ринкових умовах господарювання, як і під час переходу до ринку, фінансові резерви відіграють важливу роль як стабілізатор економіки; при цьому чим важча економічна обстановка в країні, тим більше значення набувають фінансові резерви, від наявності та обсягу яких часом залежить доля країни, її становище у загальносвітовому господарстві. У вітчизняній практиці значна частина фінансових резервів формується у розпорядженні державних та муніципальних органів управління. Водночас закони ринкової економіки, як показує світовий досвід, диктують необхідність збільшення обсягу та забезпечення більшої різноманітності форм децентралізованих фінансових резервів, які утворюються господарюючими суб’єктами.
