Фінансові ресурси (financial resources) — кошти, що формуються внаслідок економічної та фінансової діяльності, у процесі створення та розподілу валового національного продукту.
Фінансові ресурси – це грошові фонди, що знаходяться в розпорядженні держави, суб’єктів господарювання і населення, утворені в процесі розподілу вартості ВВП у грошовій формі і призначені для забезпечення відтворювального процесу та задоволення загальнодержавних потреб.
У процесі розподілу валового внутрішнього продукту у держави, підприємств, організацій формуються доходи та грошові накопичення, що є основою фінансових ресурсів.
Джерелом освіти фінансових ресурсів є вироблений валовий внутрішній продукт. З трансформацією вартості ВВП у відповідні фонди фінансових ресурсів починається вплив фінансів на процес розширеного відтворення і вони починають діяти як складова частина економічного механізму.
Фінансові ресурси акумулюються державою та господарюючими суб’єктами та використовуються як джерело підтримки та розвитку виробництва, задоволення соціальних потреб населення, забезпечення функціонування сфери обігу. У країнах з централізовано керованою економікою переважну частку становлять фінансові ресурси держави та муніципальних утворень, тоді як у країнах з ринковою економікою істотну частину фінансових ресурсів представляє підприємницький капітал, проте централізовані державні та муніципальні фінансові ресурси можуть бути значними.
Джерела фінансових ресурсів:
- новостворений за певний період чистий дохід;
- частина національного багатства (раніше накопичених коштів);
- запозичення, залучення коштів із зовнішніх джерел.
Канали витрачання фінансових ресурсів різноманітніші.
Державні фінансові ресурси утворюються переважно за рахунок:
- стягування податків та зборів;
- надходжень від використання, а також продажу державного майна;
- коштів від продажу золотого запасу;
- випуску та продажу державних облігацій та інших цінних паперів;
- прибуток від державної підприємницької діяльності;
- отримання коштів шляхом зовнішнього та внутрішнього запозичення;
- використання резервних та страхових фондів, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб.
Найважливіші напрямки їх витрачання:
- державні інвестиції;
- утримання державного апарату;
- оплата державних замовлень;
- фінансування бюджетних організацій та установ;
- витрати на соціальні потреби, обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргів, державні дотації, субсидії, субвенції;
- внески до всесвітніх організацій, надання допомоги іноземним державам;
- витрати на придбання, викуп об’єктів власності та інші витрати, що визначаються законами про бюджет, позабюджетні фонди на черговий фінансовий рік.
У країнах із федеративним державним устроєм державні фінансові ресурси поділяються на ресурси федерації та ресурси суб’єктів федерації; при цьому виділяються джерела надходження та канали витрачання кожного з цих видів ресурсів в абсолютних величинах або у частках коштів. Місцеві (муніципальні) ресурси утворюють окрему, щодо самостійну, частина фінансових ресурсів країни.
Фінансові ресурси суб’єктів господарювання (підприємств, комерційних організацій) створюються головним чином внаслідок отримання доходу від виробничо-підприємницької діяльності, формування акціонерного капіталу, збору пайових та статутних внесків, продажу та здачі в оренду власного майна, отримання позикових коштів, фінансової підтримки з боку держави , залучення іноземних інвестицій, надходження страхових відшкодувань; коштів від штрафних санкцій. Вони використовуються на:
- утримання та придбання основних та оборотних коштів;
- оплату праці;
- виплату податків та зборів, амортизаційних відрахувань;
- проведення відрахувань до страхових та інших цільових фондів;
- здійснення витрат на соціально-культурні та благодійні потреби;
- виконання природоохоронних заходів;
- здійснення видатків майбутніх періодів;
- повернення боргів та виплату відсотків за ними;
- освіту резервів.
Фінансові ресурси комерційних, підприємницьких організацій надходять та витрачаються на основі самофінансування. У особливому становищі перебувають некомерційні організації, фінансові ресурси яких формуються як із доходів від своєї діяльності, а й у вигляді внесків, пожертвувань, благодійної допомоги, державної підтримки.
В умовах ринкової економіки суб’єкти господарювання в рамках дотримання законів вільні у виборі джерел надходження та способів витрачання власних фінансових ресурсів. До фінансових ресурсів, які розуміються в широкому значенні слова, правомірно відносити також власний капітал та залучені кошти комерційних банків та інших фінансово-кредитних організацій, а також грошового заощадження домашніх господарств.
Фінансові ресурси – сукупність грошових коштів, що формуються з метою фінансування розвитку підприємства у майбутньому періоді. Фінансові ресурси підприємства формуються за рахунок різних джерел, які прийнято поділяти на власні та позикові, внутрішні та зовнішні (див. Джерела формування фінансових ресурсів). Процес формування ресурсів складає основі спеціально розроблюваної фінансової політики (див. Політика формування власних фінансових ресурсів; Політика залучення позикових коштів).
Одним з елементів фінансових ресурсів є фінансові резерви, які є грошовими коштами, які свідомо відволікаються з господарського обороту та призначені для використання у випадках збоїв у процесах суспільного відтворення.
Актуальним питанням удосконалення фінансових відносин є питання про встановлення раціонального співвідношення між централізованими та децентралізованими фінансовими ресурсами. Високий рівень централізації податків та інших обов’язкових платежів призводить до зростання фінансових ресурсів державного сектора і, відповідно, зменшення фінансових ресурсів підприємств, що у свою чергу негативно відбивається на результатах їх діяльності.
