Фінансова послуга (Financial Service) — це операція з фінансовими активами, що здійснюється на користь третіх осіб за власний рахунок або за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, та за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів
Фінансова послуга – результат виконання відповідних операцій із фінансовими активами, спрямованих на задоволення індивідуальних фінансових потреб клієнтів. Періодичність операцій у процесі надання послуг має важливе значення, оскільки діяльність з надання фінансових послуг є підприємницькою діяльністю та має здійснюватися систематично, на постійній основі та з метою отримання прибутку.
Переважна більшість операцій, що здійснюються у процесі надання фінансових послуг, належать до фінансових операцій.
Фінансова операція — це будь-яка операція, пов’язана із здійсненням чи забезпеченням здійснення платежу суб’єктом фінансового моніторингу.
Фінансові активи — кошти, цінні папери, боргові зобов’язання право вимоги боргу, які віднесені до цінних бумаг.
У ст. 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» міститься таке визначення цього поняття: фінансова послуга є результатом діяльності фінансових посередників із фінансовими активами. Фінансові послуги – платні, а мета їх надання полягає в отриманні фінансовою установою прибутку.
Фінансові послуги, як і будь-які інші види послуг, мають певні особливості, а саме:
- фінансова послуга сприймається як діяльність особи (юридичної чи фізичної), яка надає послугу;
- фінансова послуга не має матеріально-речовинної форми вираження;
- абстрактна форма фінансової послуги набуває конкретного виразу на основі договірних відносин або в процесі купівлі-продажу цінних паперів;
- позитивний ефект фінансової послуги проявляється у процесі її надання;
- час надання та споживання фінансової послуги в основному збігаються.
Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових послуг відносяться:
- випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;
- довірче управління фінансовими активами;
- діяльність із обміну валют;
- залучення фінансових активів із зобов’язанням їхнього подальшого повернення;
- фінансовий лізинг;
- надання коштів у борг, у тому числі і на умовах фінансового кредиту;
- надання гарантій та поручительств;
- переказ грошей;
- послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;
- торгівля цінними паперами;
- факторинг;
- інші операції, що відповідають критеріям, визначеним у Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Портфель фінансових послуг – Сукупність фінансових послуг клієнтам у сфері фінансового обслуговування.
Фінансові послуги класифікують з огляду на особливості їх надання клієнтам. За спрямованістю задоволення потреб клієнтів виділяють:
- прямі послуги, які безпосередньо спрямовані на задоволення відповідних інтересів клієнта (платіжні, комерційні, інвестиційні, страхові);
- непрямі або супутні послуги без отримання клієнтом додаткового доходу (полегшують надання прямих послуг: клірингові послуги, телефонне управління рахунком, видача пластикових карток на основі депозитного рахунку тощо);
- непрямі послуги, які дають клієнту додатковий дохід або знижують витрати при отриманні прямих послуг (інвестування залишків на поточних рахунках одноденні депозити і т.д.).
За рівнем складності фінансові послуги поділяють на IV рівня.
До I рівню складності віднесено фінансові послуги, орієнтовані задоволення потреб широкого кола клієнтів і вимагають від них спеціальних навичок чи професійних знань певного напрями (відкриття рахунків, переказ грошей, обслуговування дорожніх чеків, обмін валюти, страхові послуги).
До II рівню складності належать фінансові послуги, у процесі одержання яких клієнти повинні мати спеціальний рівень підготовки. Це стосується послуг у системі електронної комерції (Інтернет-страхування, Інтернет-банкінг), а також отримання послуг з управління майном, довірчого управління фінансовими активами, торгівлі цінними паперами та ін. Крім спеціальних знань клієнти для споживання переважної більшості фінансових послуг II-IV рівнів складності повинні мати необхідне технічне обладнання (комп’ютери, програмне забезпечення).
До III рівнем складності відносять фінансові послуги, орієнтовані задоволення спеціальних фінансових потреб клієнтів, які мають відповідний рівень професійної підготовки у сфері фінансів, що дає можливість бути споживачами цих послуг на вирішення конкретних фінансових потреб, які є поширеними. До цієї групи належать послуги в системі Інтернет-трейдингу, фінансові послуги з формування портфеля цінних паперів певного рівня прибутковості та ризику тощо.
Споживачами фінансових послуг IV рівня складності є обмежене коло клієнтів, які розраховують на отримання специфічних фінансових послуг у вузькоспеціалізованих галузях, таких як Форекс-трейдинг, послуги у системі біржової торгівлі. Споживачі таких послуг повинні мати спеціальні знання у галузі фінансового планування, фінансового інжинірингу та розвинені професійні навички фінансового та технічного спрямування у процесі отримання та споживання таких послуг.
Останнім часом дедалі частіше фінансові посередники виходять ринку фінансових послуг із пропозиціями надання певних фінансових продуктів.
Фінансовий продукт – Це форма надання фінансової послуги на ринку.
Фінансовий продукт та фінансова послуга виступають як форма та зміст у взаємозв’язку. Фінансовий продукт може мати комплексний характері і бути формою висловлювання кількох послуг. Наприклад, користувач пластикової картки поряд із розрахунковими послугами може отримувати у процесі її застосування та інші види послуг – кредитні, депозитні.
Сегментація ринку фінансових послуг здійснюється за видами фінансових активів, що є об’єктом купівлі-продажу та використання яких визначає характер договірних відносин. З огляду на це фінансових посередників можна розділити на тих, які надають фінансові послуги на кредитному, страховому, валютному ринках, ринку грошей та цінних паперів.
На ринку грошей здійснюються операції з купівлі-продажу фінансових активів з терміном обігу до одного року, платіжні послуги, послуги з обслуговування руху оборотних засобів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, організацій, держави та населення. Об’єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб. Суб’єктами грошового ринку є Національний банк, банківські установи, підприємства та населення.
На кредитному ринку здійснюються послуги з кредитування, у тому числі під заставу майна чи майнових прав, фінансово-кредитної підтримки суб’єктів господарювання та населення; обслуговування кредитних ліній та кредитних програм, послуги з іпотечного кредитування, ломбардні послуги, факторингові та лізингові послуги. Основними фінансовими посередниками на ринку кредитних послуг є банки, кредитні спілки, ломбарди, факторингові та лізингові компанії.
Фінансові послуги на валютному ринку пов’язані з купівлею-продажем іноземної валюти, здійсненням міжнародних розрахунків та платежів та наданням інших послуг, що вимагають використання різних іноземних валют. Суб’єктами валютного ринку є Національний банк, банки, підприємства та населення. Основні види валют, які використовуються в таких розрахунках – долар США, євро, англійський фунт стерлінгів та японська єна. Їх ще називають резервними валютами.
Фінансові послуги на ринку цінних паперів спрямовані на надання фінансових послуг з емісії та купівлі-продажу цінних паперів, їх зберігання, обігу, котирування, зміни прав власності тощо. Суб’єктами ринку цінних паперів є Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національний банк України, емітенти, депозитарії, реєстратори власників іменних цінних паперів, зберігачі цінних паперів, банки, організатори торгівлі цінними паперами та торговці цінними паперами.
На страховому ринку об’єктом купівлі-продажу є страхові послуги, які забезпечують страховий захист юридичних або фізичних осіб за окремими напрямками їхньої діяльності та бізнесу. Суб’єктами страхового ринку є страхувальники та страховики.
Фінансові активи, що звертаються на ринках капіталу, менш ліквідні в порівнянні з інструментами грошового ринку, тому для них характерний високий рівень ризику і, відповідно, високий рівень доходності (див. Ризик-дохідність).
Розвиток ринку фінансових послуг ґрунтується на регулюванні та контролі правильності надання фінансовими установами своїм клієнтам роздрібних фінансових послуг та продажу фінансових продуктів. Це стосується розкриття інформації для невеликих інвесторів та вимог до фінансових установ щодо визначення прийнятності рекомендованих ними фінансових продуктів.
Прийнятність (suitability or appropriateness) фінансових послуг визначається як ступінь того, наскільки продукт чи послуга, запропонована посередником, відповідає фінансовому стану роздрібного клієнта, інвестиційним завданням, рівню толерантності до ризику, фінансової потреби, знань та досвіду.
З позиції прийнятності для конкретного клієнта фінансова послуга оцінюється з огляду на такі її властивості: зручність, доцільність, прозорість, рівень відповідності фінансовим потребам клієнтів (ціна послуги, толерантність до ризику, ефективність споживання).
Важливою характеристикою ринку фінансового посередництва є доступність економічних агентів до фінансових послуг. Останнім часом в економічній літературі з’явився термін «фінансова інклюзивність» (financial inclusion) – потреба у забезпеченні максимально широкого охоплення суб’єктів ринку фінансовими послугами.
(Див. Державне регулювання ринку фінансових послуг, Небанківська фінансова установа, Фінансове посередництво).
