Електронні гроші (Electronic Money; e-money; Digital Cash) – грошові зобов’язання емітента в електронному вигляді, що знаходяться на електронному пристрої в розпорядженні користувача. Таким пристроєм може бути мікропроцесорна картка, комп’ютер користувача, сервер системи розрахунків, де централізовано зберігаються електронні гроші користувачів. У системах, які здійснюють розрахунки в електронних грошах, банківські рахунки використовуються лише, якщо гроші вводяться та виводяться із системи. При цьому йдеться про банківські рахунки емітента електронних грошей, а не користувачів. У разі емісії електронних грошей, традиційні гроші користувачів зараховуються на банківський рахунок емітента. При пред’явленні електронних грошей до погашення, традиційні гроші списуються з банківського рахунку емітента і надаються пред’явнику, наприклад, торговцю, який реалізував за електронні гроші товари або послуги, або споживачеві, якщо він більше не потребує такого платіжного засобу.
Міжнародні банківські установи, зокрема, Банк міжнародних розрахунків та Європейський центральний банк, зазначають, що електронні гроші необхідно розглядати окремо від засобів доступу до банківського рахунку, та встановлюють вимоги до емітентів та систем розрахунків електронних грошей незалежно від виду носія, на якому вони зберігаються.
Електронні гроші всіх відомих сьогодні систем є заздалегідь оплаченими і таким чином тісно пов’язаними з грошима центральних банків. Саме передоплата традиційними грошима є передумовою для запису технічному пристрої користувача грошового вимоги до емітенту як електронних грошей. Ця грошова вимога (або зобов’язання емітента погасити пред’явнику електронних грошей традиційними грошима) та використовується для придбання товарів чи послуг у торговців. Ступінь того, як приймаються електронні гроші торговцями, залежить лише від домовленостей, досягнутих між ними та емітентом електронних грошей. Оскільки купівельна спроможність електронних грошей є потенційно необмеженою, їхня природа характеризується як грошова.
Правове визначення електронних грошей для країн Європейського Союзу міститься у Директиві 2000/46/ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС про заснування та провадження діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними від 18 вересня 2000 року. Відповідно до статті 1 Директиви:
електронні гроші — грошова вартість, яка є вимогою до емітенту та яка:
- зберігається на електронному пристрої;
- емітується при отриманні коштів у вартісному розмірі не меншому, ніж емітована грошова вартість;
- приймається як платежу підприємствами, іншими ніж емітент.
Однією з особливостей електронних грошей, у порівнянні з традиційними видами грошей, є обмеженість щодо виконання ними функцій засобу платежу та засобу обігу. Як засіб платежу електронні гроші мають суттєві технічні обмеження: можливість їхнього прийому залежить від технічної оснащеності торговців (наявність карт-рідерів, електронних гаманців тощо). Обмежено виконання електронними грошима та функції збереження вартості, оскільки відсотки за електронними грошима не нараховуються. Однак якщо в майбутньому суми електронних грошей, якими володіють фізичні та юридичні особи, збільшуватимуться, ймовірним є відкриття фінансовими посередниками депозитних рахунків електронних грошей.
Електронним грошам властиве внутрішнє протиріччя — з одного боку, є засобом платежу, з іншого — зобов’язанням, яке підлягає виконанню звичайних грошах. Цей парадокс можна пояснити за допомогою історичної аналогії з іншими видами грошей: свого часу банкноти також розглядалися як зобов’язання, що підлягають сплаті металевими монетами, а безготівкові гроші як зобов’язання, що погашаються металевими або паперовими грошима.
Визначення електронних грошей, наведене у Директиві 2000/46/ЄС, протягом липня 2001 — січня 2005 р. було імплементовано у національне законодавство всіх країн Європейського Союзу. Сьогодні більшість дослідників виділяють два основні види електронних грошей:
- на основі карток (card-based e-money);
- на програмній основі (software-based electronic money).
Перший, найбільш поширений сьогодні, вид електронних грошей представлений смарт-картами (smart-cards) або картками зі збереженою вартістю (stored-value cards, SVC), в які вбудований чіп, що містить грошовий еквівалент як результат попередньої оплати. Це те саме, що й заздалегідь оплачені картки (prepaid cards) або карткові електронні гаманці (e-purses). До електронних грошей відносять лише заздалегідь оплачені карти багатоцільового використання (multipurpose prepaid cards), які застосовуються держателем для розрахунків не лише з емітентом, а й із «третьою стороною».
Другий вид електронних грошей є грошовою вартістю, яка за допомогою програмного забезпечення зберігається у пам’яті комп’ютерів, наприклад, на жорстких дисках. Розрахунки такими електронними грошима відбуваються з використанням телекомунікаційних мереж, переважно відкритої мережі Інтернет.
Системи розрахунків електронних грошей на програмній основі за кількістю та сумою електронних грошей у обігу поступаються тим, що використовують для зберігання електронних грошей карткові носії, але за темпами зростання емісії, що спостерігається останніми роками у Європі, такі системи домінують.
В останньому документі, оприлюдненому Європейською комісією у лютому 2006 р., «Оцінка директиви про електронні гроші», європейські продукти електронних грошей діляться на електронні гроші на основі карт (card-based e-money) та електронні гроші серверних схем (server-based) e-money).
Важливою проблемою, пов’язаною з електронними грошима, є визначення кола установ, які мають право здійснювати в країні їхню емісію. Єдиного підходу до вирішення цього питання у законодавствах країн світу не існує. Законодавство ЄС дозволяє здійснювати емісію електронних грошей депозитним установам та новому класу кредитних установ – емітентам електронних грошей. В Індії, Мексиці, Нігерії, Сінгапурі та Тайвані емісія електронних грошей може здійснюватись виключно банками. У Гонконгу відповідно до вимог банківського указу спеціалізовані установи, основним видом діяльності яких є емісія передоплачених карток багатоцільового використання, мають отримати дозвіл як депозитні компанії. Законодавством Канади, Малайзії, Швейцарії не встановлено обмежень щодо установ-емітентів електронних грошей.
Протягом кількох років в Україні діють системи розрахунків електронних грошей як на програмній основі, так і на картах. Окремі продукти, що належать до електронних грошей, запроваджують українські банки та небанківські установи. У 2006 р. на ринок України вийшло одразу два проекти електронних грошей на програмній основі: система UkrMoney, введена ЗАТ «Купуй», та система Limonex, введена ТОВ «Приват Екю».
Найбільш поширеними в Україні системами електронних грошей програмного виду є системи WebMoney Transfer та «Інтернет.Гроші» (на технології PayCash). Електронні гроші на основі карток представлені, зокрема, оф-лайновими інструментами Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) та наперед оплаченими картками міжнародних карткових платіжних систем.
В Україні систему WebMoney Transfer представляє “Українське гарантійне агентство”. Згідно з термінологією, прийнятою в країнах ЄС, ця компанія є емітентом електронних грошей, номінованих в українських гривнях, а відповідно до термінології, прийнятої в системі WebMoney Transfer, є гарантом титульних знаків WMU.
«Українське гарантійне агентство» використовує правову модель, згідно з якою емісія та обіг титульних знаків WMU здійснюється згідно з Цивільним Кодексом України (ст. 3, 8, 11, 512, 656). Титульні знаки WMU розглядаються як одиниці обліку прав вимог між особами, які визнають такий облік відповідно до укладених договорів. Відповідно до договорів між ТОВ «Українське гарантійне агентство» та українськими користувачами системи WebMoney Transfer (в т.ч. власниками Інтернет-магазинів) титульні знаки WMU призначені для обліку майнових прав (активів) користувача.
Ввести гроші в систему WebMoney Transfer (придбати WMU) можна за допомогою: скретч-карт номіналом 50, 100, 200 та 500 WMU або паперових чеків (ваучерів) номіналом 10, 25, 50, 100, 200, 500 та 1; банківського переказу з поточного чи карткового рахунку, а також без відкриття рахунку; мобільного телефону; дилерів та обмінних пунктів.
Вивести гроші із системи (погасити WMU) можна за допомогою: переказу на рахунок у банку; дилерів та обмінних пунктів.
Систему «Інтернет.Гроші» представляє ТОВ «Інтернет.Гроші» — оператор системи та емітент, номінованих у гривнях електронних грошей за технологією PayCash. Призначенням системи «Інтернет.Гроші» є здійснення розрахунків та переказів електронних грошей у мережі Інтернет. За допомогою системи можна оплатити товари в Інтернет-магазинах, комунальні послуги, коди доступу до Інтернету, супутникове та кабельне телебачення, поповнити рахунок мобільного телефону.
Для користування системою необхідно встановити на персональному комп’ютері спеціальне програмне забезпечення – електронний гаманець. Система «Інтернет.Гроші» є сукупністю електронних гаманців, кожен з яких є захищеною клієнтською програмою, яка дозволяє переводити та отримувати електронні гроші з інших гаманців, зберігати їх у системі та погашати, тобто виводити гроші із системи на банківські рахунки або в інші платіжні. системи.
Задіяна в системі “Інтернет.Гроші” технологія PayCash впроваджена в декількох системах, що функціонують у різних країнах: “Яндекс.Гроші” (Росія), Cyphermint PayCash (США), DramCash (Вірменія). Користувачам системи «Інтернет.Гроші» доступні послуги, які надає будь-яка з цих систем.
Ввести гроші в систему «Інтернет.Гроші» (придбати електронні гроші) можна за допомогою: скетч-карток «Інтернет.Гроші» (номінал 50, 100, 200, 500 та 1000 грн.; банківського переказу з поточного або карткового рахунку, а також без відкриття рахунку, поштового переказу, у тому числі електронного, та внесення готівки в офісі ТОВ «Інтернет.Гроші».
Національна система масових електронних платежів (НСМЕП) є внутрішньодержавною платіжною системою, яка введена у промислову експлуатацію у 2004 р. Платіжною організацією системи, власником торгової марки та оператором системи є Національний банк України. Він також виконує функції розрахункового банку, головного та регіонального процесингових центрів. НСМЕП створено з метою впровадження в Україні щодо дешевої та надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків.
Носієм інформації в системі є смарт-карта, яка, на відміну від картки з магнітною смугою, найбільш повно задовольняє вимоги безпеки. На базі смарт-карти в НСМЕП створено високоефективну офлайнову технологію, яка не потребує оперативного зв’язку з банківським рахунком під час виконання платіжних операцій, що є важливим моментом в умовах недостатньої якості вітчизняних каналів зв’язку.
Смарт-карта НСМЕП, крім інструменту доступу до рахунку користувача в банку, може мати функцію електронних грошей. Це перший у світі приклад, коли систему розрахунків електронних грошей упроваджує центральний банк країни.
Відповідно до термінології НСМЕП платіжні програми її карт називаються «чек» і «гаманець». Гаманець представляє класичну схему електронних грошей. Усі кошти, завантажені на гаманцях клієнтів банку, відбиваються на консолідованому рахунку банку і персоніфіковані.
(Див. Електронна комерція (e-комерція).
