Економічні показники – Система чисельних характеристик, що застосовується в аналізі, обліку, плануванні всіх галузей економічної діяльності. У кожній з цих областей складається своя система економічних показників, тому говорять про показники планових, показники фінансових, показники бухгалтерських, показники статистичних і т.д.
Показник визначається як виражена числом характеристика будь-якої якості економічного суб’єкта, процесу чи рішення. Економічні показники можуть бути директивні (керуючі, планові та ін.) та звітні (В основному, статистичні).
З погляду управління економічним процесом показники першого роду ділять на директивно-адресні, індивідуалізовані для кожного суб’єкта господарювання (або групи суб’єктів) і директивно-знеособлені – свого роду правила поведінки суб’єктів господарювання, вони стосуються всіх (наприклад, ціни, нормативи).
З обчислювальної, математичної точки зору економічні показники поділяються на об’ємні, середні, граничні та приростні (диференціальні), індексні.
За економічним змістом економічні показники може бути натуральні, вартісні (грошові), трудові.
Економічні показники поділяють на абсолютні та відносні. У першому випадку ними характеризуються такі величини, як обсяг продукції (у вартісному або натуральному вираженні), або кількість ресурсу, наприклад, землі; у другому – такі величини, як продуктивність праці (обсяг продукції розрахунку одного працюючого), рентабельність (прибуток розрахунку одиницю фондів), собівартість одиниці продукции.
У теорії та практиці автоматизованої обробки інформації у показнику (його називають також елементарним) виявляють таку структуру: кількісне значення (підстава) та набір його змістовних ознак, званий ідентифікатором показника. Під час обробки даних з ідентифікаторами проводять логічні операції, з основами – арифметичні.
