Дисконтна політика (Discount Policy) – одна з форм реалізації грошово-кредитної політики центрального банку, спрямована на регулювання економіки за допомогою впливу на попит та пропозицію на ринку капіталу шляхом стимулювання розширення або зниження обсягів кредитування економіки, впливу на темпи інфляції, а також валютний курс та стан платіжного балансу країни.
Здійснюється облікова політика шляхом підвищення чи зниження офіційної облікової ставки центрального банку. Підвищуючи облікову ставку, центральний банк сприяє зниженню попиту на гроші, а знижуючи ставку — підвищує попит на гроші та активізує ділову активність. Вирізняють також валютну облікову політику.
Дисконтна (облікова) політика виконує дві функції – внутрішню та зовнішню. Внутрішня функція дисконтної політики у тому, що зміна облікової ставки впливає рівень відсоткові ставки країни. Підвищуючи облікову ставку відсотка кредит, центральний банк сприяє зниженню попиту кредитні гроші, а знижуючи відсоток, активізує попит. Зовнішня функція облікової політики при підвищенні облікової ставки спрямована на залучення іноземних капіталів та підвищення курсу національної валюти. Ефективність зовнішньої функції облікової політики залежить від припливу (або відтоку) іноземного короткострокового капіталу, проте його міжнародний рух визначається не лише рівнем процентних ставок, а й критерієм надійності інвестицій. Звідси випливає короткочасність та порівняно низька ефективність дисконтної політики.
Банки враховують різницю відсоткових ставок на національних та світових валютних та кредитних ринках. Отримуючи більш дешевий кредит у країні, де ставки нижчі, вони розміщують запозичену іноземну валюту на національному (або іншому) кредитному ринку, де відсоткові ставки вищі.
Дисконтна політика — зміна облікової ставки центрального банку, спрямоване регулювання валютного курсу і платіжного балансу шляхом на міжнародний рух капіталів, з одного боку, і динаміку внутрішніх кредитів, грошової маси, цін, сукупного попиту — з іншого. Наприклад, при пасивному платіжному балансі в умовах щодо вільного пересування капіталів підвищення облікової ставки може стимулювати приплив капіталів з країн, де нижча відсоткова ставка, та стримувати відтік національних капіталів, що сприяє покращенню стану платіжного балансу та підвищенню валютного курсу. Знижуючи офіційну ставку, центральний банк розраховує на відтік національних та іноземних капіталів з метою зменшення активного сальдо платіжного балансу та зниження курсу своєї валюти.
Коригувальне регулювання центральним банком облікових операцій комерційних банків здійснюється за допомогою фіксації та зміни облікової ставки, яка є орієнтиром усіх ринкових ставок економіки країни.
Підвищення або зниження облікових ставок центрального банку означає відповідно посилення або пом’якшення грошово-кредитної політики, тобто проведення рестрикційної чи експансіоністської політики. Підвищення ставок ускладнює для комерційних банків можливість отримати кредитні ресурси та розширювати масштаби операцій із клієнтурою, зниження ставок веде до зворотних процесів.
Механізм дисконтної політики є умови та порядок проведення облікових операцій, організацію діяльності центрального банку щодо їх проведення в кожний конкретний період, а також визначення найбільш ефективних на даний момент методів управління та інструментів впливу на діяльність комерційних банків з дисконтування векселів клієнтів.
Дисконтна політика як складова частина політики рефінансування центральних банків різних країн визначається національними особливостями банківської системи країни, конкретними економічними умовами, за яких вона проводиться.
(Див. Валютна політика, Дисконтна валютна політика).
