Доларовий стандарт (dollar standard) – світова валютна система, заснована на пануванні долара. Доларовий стандарт утвердився у рамках Бреттон-Вудської валютної системи (1944 р.) після 2-ої світової війни.
Структурні принципи доларового стандарту:
- долар, узаконений як резервна валюта, став базою валютних паритетів, що переважає міжнародним платіжним та резервним засобом;
- обмін доларів на золото для іноземних центральних банків та урядових установ (до серпня 1971 р.);
- США поклали інші країни турботу про підтримці фіксованих курсів їх валют до долара шляхом валютної інтервенції.
Панівне становище долара відбивало економічне і валютне перевага США після Другої світової війни. Після катастрофи Бреттон-Вудської системи доларовий стандарт зберігся в рамках Ямайської валютної системи (створена в 1976–1978 рр.) у зміненому вигляді у зв’язку із припиненням конвертованості долара в золото та втратою ним офіційного статусу резервної валюти. Але фактично долар лідирує як міжнародний платіжний та резервний засіб.
Доларовий стандарт — валютна система, що базується на визнанні долара США як основна валюта, порівняно з якою встановлюється курс інших валют.
Зі втратою монопольного становища США у світовій економіці під натиском країн Західної Європи та Японії на противагу доларовому стандарту формується багатовалютний стандарт.
