Доходи позичальника – одне із основних властивостей, обліковуваних банком після ухвалення рішення про видачу кредиту, визначенні суми можливої позики та розрахунку відсоткової ставки у нем.
Рішення кредитної організації про видачу позички залежить тільки від величини особистих доходів позичальника, а й від способу їх підтвердження: за офіційною довідкою чи формою банку. Якщо для підтвердження доходу використовується довідка за формою банку, то процентна ставка за кредитом буде вищою. Різниця може становити від 0,5 до 2 процентних пункти.
Також для банку є важливими термін, протягом якого позичальник отримує доходи на певному рівні, та стабільність їх отримання: який трудовий стаж у позичальника в компанії та в цілому, а також у якій формі у нього оформлені трудові відносини з роботодавцем (постійна робота у штаті , терміновий контракт, договір підряду тощо). Тривалий та безперервний трудовий стаж свідчить про стабільні фінансові потоки позичальника. Більшість банків вимагає, щоб стаж на останньому місці роботи становив не менше як півроку, а загальний – не менше року. При разових доходах, навіть великих розмірів, отримати кредит у банку буде складно.
Окрему групу для банку складають позичальники – власники бізнесу: індивідуальні підприємці та керівники компаній. Вони підтверджують свої прибутки особливим чином. Індивідуальні підприємці подають до банку податкові декларації, виписки про щомісячний обіг за рахунком тощо; власники бізнесу – бухгалтерські баланси та звіти про прибутки та збитки за останній рік, виписки за банківськими рахунками та інші документи, що підтверджують фінансову стійкість компанії. Цій групі позичальників банк встановлює підвищену відсоткову ставку за кредитом.
Деякі банки враховують додаткові доходи позичальника, які пов’язані з його основною діяльністю. У такому разі він повинен буде надати кредитній установі довідку про доходи та трудову угоду з додаткового місця роботи.
Також фінансовою установою можуть бути розглянуті й інші доходи позичальника, які він зможе підтвердити офіційно: наприклад, відсотки за банківськими вкладами, орендна плата від приміщень, що здаються їм у найм, пенсія, аліменти, дивіденди тощо. Наявність інших доходів позитивно вплине прийняття рішення про видачу кредиту, і навіть знизить розмір відсоткової ставки за позикою на кілька процентних пунктів.
Крім розміру доходу враховується і наявність чи відсутність у власності позичальника рухомого та нерухомого майна. Його наявність також сприятливо впливає рішення банку про видачу кредиту і зниження процентної ставки по позиці.
Зазвичай, багатьма банками розглядаються доходи як позичальника, а й його сім’ї та поручителів, якщо такі є. Розраховуючи сукупний дохід сім’ї позичальника, банк бере до уваги кількість наявних у позичальника утриманців (наприклад, дітей) і віднімає з його доходу витрати на утримання цих осіб. Члени сім’ї, як правило, можуть виступити як співзаймачі, що дозволить їм об’єднати свої доходи і отримати в результаті більшу суму кредиту.
Варто зазначити, що фінансові установи зазвичай враховують співвідношення кредиту до розміру доходу позичальника і дотримуються певних пропорцій. Як правило, платіж за кредитом не повинен перевищувати половини доходу позичальника. Інакше боргове навантаження на боржника буде непосильним.
