Державний кредит (State Loan) – сукупність грошових відносин, що виникають між державою та юридичними та фізичними особами у зв’язку з мобілізацією тимчасово вільних коштів у розпорядження органів державної влади та їх використанням на фінансування державних витрат. Державний кредит є формою руху позичкового капіталу на основі кредитних угод за участю держави щодо передачі фінансових ресурсів у борг із розрахунком на певну вигоду. У відносинах із державним кредитом держава виступає переважно позичальником коштів, рідше — кредитором чи гарантом.
Розрізняють внутрішній державний кредит і міжнародний державний кредит. Формами державного кредиту є державні позики та казначейські зобов’язання. По праву емісії розрізняють державні та місцеві позики. Державні позики випускаються центральними органами управління, а надходження від них направляються до центрального бюджету. Місцеві позики випускаються місцевими органами управління, а надходження від них спрямовуються до місцевих бюджетів. У розвинених країнах місцеві позики є важливим складником фінансів місцевого самоврядування, оскільки дають можливість мобілізувати тимчасово вільні кошти потреб регіонального розвитку.
У разі міжнародного державного кредиту однією із сторін кредитної угоди є держава, яка може бути і боржником, і кредитором, чи боржником та кредитором одночасно. Основними формами такого кредиту є зовнішні державні позики, забезпечені випуском цінних паперів, позички, що надаються на підставі угод на двосторонній та багатосторонній основі, державні гарантії.
Державний кредит є одним із напрямів розвитку та реструктуризації державних фінансів у період ринкової трансформації економіки та формування фінансової системи та відіграє важливу роль у функціонуванні фінансової системи. Використання державних позик пов’язані з регулюванням фінансових процесів, зокрема. з певними завданнями податкового регулювання економіки та державного впливу на стан ринку.
(Див. Бюджетні кредити, Кредит, Фінансова система, Фінансовий ринок).
