Державне регулювання банківської діяльності

Державне регулювання банківської діяльності (Banking Activity State Regulation) — одна з функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, що визначають загальні засади банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Державне регулювання банківської діяльності в Україні здійснює Національний банк на основі використання методів адміністративного та індикативного регулювання. Шляхом регулювання банківської діяльності відбувається реалізація правового статусу Національного банку як особливого центрального органу державного управління, визначеного Законом України “Про Національний банк України”.

До методів адміністративного регулювання відносяться:

1. реєстрація банків та ліцензування їх діяльності;
2. встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;
3. застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;
4. нагляд над діяльністю банків;
5. надання рекомендацій щодо діяльності банків.

Адміністративне регулювання здійснюється у правовій формі, тобто шляхом видання нормативно-правових актів. В основу адміністративного регулювання покладено використання засобів впливу переважно організаційно-правового характеру. Адміністративне регулювання дозволяє забезпечити стабільне функціонування банківської системи відповідно до вимог законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України.

На відміну від адміністративного, індикативне регулювання ґрунтується на використанні системи індикаторів банківської діяльності, що дозволяють здійснювати регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці як передумови стабільності банківської системи, зростання економіки та підтримання високого рівня зайнятості населення.

До методів індикативне регулювання відносяться:

1. встановлення обов’язкових економічних нормативів;
2. визначення норм обов’язкових резервів для банків;
3. встановлення норм відрахувань у резерви покриття ризиків від активних банківських операцій;
4. визначення процентної політики;
5. рефінансування банків;
6. встановлення кореспондентських відносин;
7. керування золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;
8. операції із цінними паперами на відкритому ринку;
9. регулювання імпорту та експорту капіталу.

(Див. банківська ліцензія, Державна реєстрація банків, Державний реєстр банків).