Депозит нотаріуса – кошти чи цінних паперів, передані зберігання нотаріусу передачі кредитору.
Відповідно до чинного законодавства у ряді випадків кошти або цінні папери можуть бути передані нотаріусу. Зокрема, така ситуація може виникнути, якщо:
- кредитор відсутній у місці, де зобов’язання має бути виконане;
- кредитор визнаний недієздатним та відсутні його законні представники;
- немає визначеності щодо того, хто є кредитором за зобов’язанням, наприклад, у зв’язку зі суперечкою щодо цього між ним та іншими особами;
- кредитор ухиляється від прийняття виконання зобов’язань або припускає інше прострочення.
У таких випадках боржник має право внести депозит нотаріусу, і його зобов’язання вважатиметься згідно із законом виконаним.
Порядок дій такий. Боржник звертається до нотаріуса та представляє договір, що підтверджує існування боргових зобов’язань. При цьому важливим є сам факт наявності підстав заборгованості, але зміст угоди нотаріус не перевіряє. Боржник має право самостійно розрахувати остаточну суму боргу.
Далі спільно з нотаріусом складається заява, в якій обов’язково вказуються:
- Ф. І. О. фізичної особи або найменування юридичної особи;
- основу виникнення зобов’язань;
- остання відома адреса кредитора.
Крім того, боржник може додати до заяви свій розрахунок суми зобов’язання та його обґрунтування.
Потім нотаріус відкриває депозитний рахунок. За законом він зобов’язаний зберігати документи, але не кошти чи цінних паперів. Тому нотаріус робить це у банку.
Нині окремі кредитні організації надають таку послугу нотаріусів. Для зберігання цінних паперів у таких ситуаціях орендується банківський осередок.
Далі нотаріус надсилає до банку лист із зазначенням прийняти кошти чи цінних паперів, вносить депозит і робить відповідний напис на договорі – про виконання зобов’язання.
За вчинення нотаріальних дій стягується мито у вигляді 0,5% від грошової суми чи оціночної вартості цінних паперів.
Потім нотаріус повідомляє кредитора про те, що сума, що йому належить, знаходиться на депозиті. Кредитор має право отримати її, пред’явивши документи, зазначені у заяві боржника. Кошти можуть бути отримані готівкою або перераховані на розрахунковий рахунок кредитора.
Якщо у встановлений законом термін депозит не буде затребуваний, то він перераховується до доходу бюджету. Внесення грошової суми чи цінних паперів на депозитний рахунок нотаріуса набуває чинності виконання зобов’язання – незалежно від того, отримає їх кредитор чи ні.
При цьому слід зважати на те, що сам боржник внесений депозит нотаріуса – без письмової згоди кредитора повернути вже не зможе.
Насправді депозит нотаріуса – одне із способів виконати зобов’язання перед кредитором. Припустимо, банк закрив свій підрозділ у місті, де було взято кредит. За допомогою депозиту нотаріуса позичальник може законно уникнути додаткових витрат на взаємодію з банком в іншому місті.
Інший приклад. Право вимоги боргу перепоступлено кредитною організацією третій стороні, а позичальник не був повідомлений про це. Або склалася ситуація невизначеності – на чию користь погашати позику, наприклад, на початку процедури банкрутства, злиття компаній тощо. У всіх цих випадках один із законних способів для позичальника уникнути позовів надалі – скористатися депозитом нотаріуса.
