Дефіцит бюджету – Перевищення видатків бюджету над його доходами. Бюджетний дефіцит не належить до фінансових явищ, що мають надзвичайний характер. Він зустрічається у бюджетах багатьох держав, причому причинами його освіти можуть бути:
- по-перше, зростання державних витрат у зв’язку з необхідністю структурної перебудови економіки та збільшенням інвестицій;
- по-друге, надзвичайні обставини (великі стихійні лиха, війни і т.п.), що викликають таке зростання непередбачених витрат держави, що на їх покриття не вистачає звичайних резервів і доводиться вдаватися до джерел особливого роду.
Причиною виникнення бюджетного дефіциту можуть бути кризові явища в економіці, її розвал, неефективність фінансової системи, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. У цьому випадку держава повинна вживати жорстких заходів, спрямованих на усунення виниклих явищ і скорочення дефіциту бюджету, щоб не відбулося наростання державного боргу з усіма негативними соціально-економічними наслідками, що з цього випливають.
Мінімізація дефіциту досягається різними методами: одні їх застосовуються для формування бюджету, інші – за його виконанні. До методів, що широко використовуються в практиці бюджетного планування, відносяться:
- лімітування бюджетних видатків з урахуванням економічних можливостей суспільства та обсягу централізованих доходів;
- удосконалення механізму розподілу доходів між бюджетами різних рівнів, адекватного розподілу видаткових повноважень між ними;
- виявлення та мобілізація резервів зростання бюджетних доходів;
- побудова ефективної системи бюджетного регулювання та надання фінансової допомоги у сфері міжбюджетних відносин;
- планування напрямів бюджетних витрат, що позитивно впливають на зростання доходів і одночасно забезпечують рішення соціально-економічних завдань, що стоять перед суспільством, при мінімальних витратах і з максимальним ефектом;
- скорочення масштабів державного сектора економіки на основі розумної приватизації державної власності;
- жорстка економія витрат шляхом виключення зі складу зайвих витрат, не обумовлених крайньої необхідністю;
- використання найефективніших форм бюджетних запозичень, здатних забезпечити реальні надходження коштів із фінансових ринків.
У ході виконання бюджету мінімізація розміру дефіциту досягається за допомогою:
- запровадження процедури санкціонування бюджетних видатків;
- суворого дотримання встановлених лімітів бюджетних зобов’язань, орієнтованих на доходи, що реально надходять;
- визначення оптимальних термінів здійснення видатків;
- використання механізму скорочення та блокування видатків бюджету;
- вдосконалення системи бюджетного фінансування на основі поступового припинення дотування підприємств та запровадження повної майнової відповідальності економічних суб’єктів за виконання взятих зобов’язань перед державою та партнерами;
- мобілізації додаткових резервів зростання бюджетних доходів;
- послідовного проведення фінансового контролю за цільовим, економним та ефективним витрачанням бюджетних коштів;
- надання фінансової допомоги у різних її формах іншими бюджетами;
- використання бюджетних коштів тощо.
При прийнятті бюджету на черговий фінансовий рік із дефіцитом у законі (рішенні) про бюджет повинні обов’язково передбачатися джерела фінансування бюджетного дефіциту. Якщо у складеному бюджеті немає первинного дефіциту, але витрати на обслуговування боргу не покриваються повністю доходними джерелами, то у затвердженому бюджеті мають бути обов’язково передбачені кошти зі складу джерел фінансування дефіциту в межах витрат, пов’язаних із погашенням боргу. Органи законодавчої (представницької) влади та органи місцевого самоврядування не мають права затверджувати відповідні бюджети з дефіцитом, що утворюється внаслідок нестачі доходів на покриття поточних видатків. Бюджетний кодекс жорстко регламентує розмір дефіциту під час затвердження бюджетів різного рівня.
Необхідність дотримуватися принципу збалансованості бюджетів призводить до того, що при складанні проекту бюджету з дефіцитом повинні обов’язково передбачатися джерела фінансування дефіциту. Ці джерела в розрізі основних видів залучених коштів затверджуються органами законодавчої (представницької) влади у законі (рішенні) про бюджет на черговий фінансовий рік. Як залучені кошти, що використовуються для фінансування дефіциту бюджету, виступають кошти, що залучаються на поворотній та платній основі. На відміну від доходів бюджету ці кошти надходять до бюджету одноразово та беруть участь у фінансуванні бюджетних видатків лише у тому фінансовому році, у якому вони були залучені. Формою залучення коштів є різні види бюджетних запозичень, які поділяють на запозичення, що оформляються через випуск державних цінних паперів, і прямі кредити, отримані від кредитних організацій усередині країни та від зарубіжних банків, а також міжнародних фінансових організацій та урядів іноземних держав.
Умови, у яких відбуваються запозичення, терміни повернення позикових коштів встановлюються рішеннями емітента про випуск позик, і навіть відповідними кредитними договорами. Для фінансування дефіциту державного бюджету можуть залучатись як внутрішні джерела, так і зовнішні джерела у вигляді державних зовнішніх запозичень.
