Дефіцит – економічний термін, яким характеризується нестача чогось у вільному обігу.
Основою дефіциту є перевищення попиту над пропозицією. При цьому в ринковій економіці такий дисбаланс компенсується підвищенням ціни, завдяки якому вартість того чи іншого товару знову стає рівновагою на новому рівні.
Таким чином, дефіцит можливий лише у таких випадках.
По-перше, дефіцит при адміністративно-командній економічній системі. Так, на самому початку 90-х років, коли ціни не були вільними і встановлювалися державою, дефіцитними стали практично всі товари, які мали попит. Ця проблема було вирішено відпусткою цін, тобто. зняттям обмежень. У цьому випадку виникає так званий товарний дефіцит – Нестача окремих товарів і послуг, які покупці не можуть придбати, незважаючи на наявність грошей. Зворотний бік торгового дефіциту за умов планової економіки — це поява товарів, куди регулюючий орган встановлює завищені ціни чи завищені квоти виробництва. Такі товари мають тенденцію накопичуватися на складах чи полицях магазинів — затоварювання. Співіснування дефіциту та неліквідних товарів призвело до СРСР до появи феномену «навантаження», коли дефіцитний товар дозволялося купувати лише у комплекті з неліквідним.
По-друге, дефіцит може виникати за грубого втручання регулюючих органів у ринкові механізми. З погляду економістів, при запровадженні, наприклад, обмеження максимальної ціни той чи інший товар також може виникати ціновий дисбаланс. За заниженою ціною скорочується пропозиція, а попит залишається на колишньому чи навіть вищому рівні. В результаті товарна одиниця зникає з ринку.
До таких наслідків може призвести встановлення максимальної ціни, наприклад, на бензин чи лікарські препарати – вважається, що обов’язково виникне дефіцит і щонайменше черги.
Щодо банківської системи запровадження обмежень на розмір відсоткових ставок також спровокує дефіцит. Наприклад, законодавча межа відсотка за кредитом унеможливить отримання позички у банку, т.к. кредитні організації матимуть недостатньо ресурсів на формування портфеля клієнтських запозичень. Так само вважається, що обмеження максимальних відсотків за вкладами викличе нестачу коштів у банківській системі.
По-третє, дефіцит може викликатись штучно – монополістами. Таким чином їм вдається підтримувати ціни на вищому рівні, ніж вони були б у атмосфері вільної конкуренції. Як приклад можна навести район, де з тих чи інших причин діє лише один банк. У такій ситуації він може диктувати свої умови за вкладами, кредитами та ціною обслуговування. І тут найкращий спосіб уникнути зайвих витрат – знайти можливість задіяти кредитну організацію з регіону, де є вільна конкуренція. Зокрема це можна зробити з використанням дистанційних систем управління банківськими рахунками.
Дефіцит (від латів. deficit – бракує) – недолік, брак будь-якого ресурсу (у тому числі споживчого) у мікроекономіці; перевищення витрат над доходами, у тому числі валютна, фінансова та товарно-грошова незбалансованість у макроекономіці. На економічному рівні виділяють кілька видів дефіцитів.
Бюджетний дефіцит – Перевищення видаткової частини державного бюджету над доходною.
Дефіцит торговельного балансу – Перевищення імпорту над експортом.
Дефіцит платіжного балансу — загальна незбалансованість усіх форм руху товарів та грошей між державою та її зовнішніми партнерами як за поточними розрахунками (зовнішня торгівля, послуги, трансфертні платежі), так і за рухом капіталу.
Товарний дефіцит — перевищення сукупного платоспроможного попиту над сукупним пропозицією товарів та послуг у країні.
Наявність валютних, платіжних та зовнішньоторговельних дефіцитів – типове явище для ринкової економіки. Держави мають у своєму арсеналі заходів регулювання засобу контролю за різними ситуаціями дефіциту. Так, дефіцит держбюджету регулюється за допомогою випуску та розміщення серед населення та фірм державних зобов’язань, дефіцит торговельного та платіжного балансу – за допомогою залучення іноземного кредиту та капіталу.
Для економіки адміністративно-командного типу характерний дефіцит як стійке агреговане та структурне перевищення платоспроможного попиту над пропозицією, що відноситься як до ринку засобів виробництва, так і до ринку предметів споживання.
Існують та інші види дефіциту, але вони займають підлегле становище. Основою відтворення агрегованого дефіциту є нераціональна структура народного господарства, витратність та ресурсомісткість економіки, що за наявності жорсткого адміністративного контролю не дозволяє ціновим механізмам збалансувати попит та пропозицію. Грошові доходи значною мірою не отоварюються, накопичується відкладений попит. Розвивається так звана пригнічена інфляція, яка проявляється над зростанні цін, а наростанні дефіцитності товарів. Наявність при цьому високого рівня дефіциту держбюджету (доходить і навіть перевищує 10% ВНП) є постійним джерелом закачування в економіку додаткової грошової маси, що підриває будь-які зусилля щодо збалансування попиту та пропозиції. Подолання дефіциту в такій ситуації можливе за умови здійснення комплексної радикальної реформи економіки, яка передбачає проведення жорсткої кредитно-грошової політики, лібералізацію цін, перехід до ринкових відносин, приватизацію, структурну розбудову народного господарства на користь виробництва кінцевої продукції цивільного призначення.
