Черговість задоволення вимог кредиторів (creditors satisfy sequence) – порядок розподілу коштів від продажу майна підприємства-банкрута між кредиторами. Черговість задоволення вимог кредиторів визначена статтею 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Кошти, отримані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такому порядку:
- насамперед задовольняються:
- вимоги, забезпечені запорукою;
- виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого для цього;
- витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії (усі нижчеперелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено законом), у тому числі:
- витрати на оплату державного мита;
- витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;
- витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації щодо порядку продажу майна банкрута;
- витрати на публікацію у засобах масової інформації про відновлення провадження у справі про банкрутство у зв’язку з визнанням мирової угоди недійсною;
- витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов’язані із утриманням та збереженням майнових активів банкрута;
- витрати кредиторів для проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням арбітражного суду за рахунок їх коштів;
- витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
- у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов’язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимог громадян-довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб’єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
- у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів);
- у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі вимоги кредиторів, що виникли за зобов’язаннями в процедурі розпорядження майном боржника або в процедурі санації боржника;
- у п’яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;
- у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.
У разі недостатності коштів, отриманих від продажу майна банкрута, для задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредитору однієї черги.
У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму вимог цього кредитора.
Вимоги, заявлені після закінчення терміну, встановленого для їх подання, не розглядаються та вважаються погашеними.
Вимоги, які не задоволені через недостатність майна, вважаються погашеними.
У разі якщо арбітражним судом винесено рішення про ліквідацію юридичної особи-банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власнику або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств відповідному органу приватизації для подальшого продажу. Кошти, отримані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.
