Борг (debt) – економічна категорія, що відбиває відносини різних суб’єктів щодо виникнення заборгованості однієї сторони перед іншою та своєчасного її погашення в обумовлені терміни та в обумовленій формі. Борг може бути виражений як у грошовій, так і у натуральній формі. Боржник повинен відновити кредитору майно, що має тими самими параметрами, як і зайняте (обсяг, кількість та інші показники).
Борг дозволяє фізичним чи юридичним особам здійснювати ті операції, куди вони інакше забракло фінансових можливостей. За рахунок збільшення боргових зобов’язань компанія може формувати свій позиковий капітал, що йде на фінансування виробничої діяльності. Від грамотного управління борговими зобов’язаннями залежить успішність компанії. Якщо компанія приходить до стану, коли вона не може розрахуватися за боргами, її називають банкрутом.
Борг може бути внутрішнім та зовнішнім (див. Державний борг). Вартість обслуговування внутрішнього державного боргу буває низькою та високою. В умовах складної економічної та політичної ситуації в тій чи іншій країні вартість обслуговування державного боргу може бути дуже високою, і таким чином його обслуговування перетворюється на інструмент перерозподілу доходів виробничого сектора на користь фінансового.
Державний борг призводить до скорочення інвестиційних ресурсів в економіці, перетворюючись на додатковий дестабілізуючий фактор, що поглиблює стагнацію економіки. Однією з головних причин зростання державного боргу є незбалансованість бюджету.
У ринковій економіці система державного боргу має бути орієнтована обслуговування стратегічних інвестиційних проектів, держава у своїй має виступати координатором і гарантом виробничих інвестицій у межах виробленої інвестиційної стратегії.
Утримувачами боргових зобов’язань держави, оформлених як цінних паперів, може бути як юридичні, і фізичні особи. Серед юридичних – як спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (професійні учасники ринку), і нефінансові інститути.
Зовнішній борг – борг держави перед зовнішніми кредиторами: країнами, комерційними банками, фірмами.
Борги розрізняють:
- з погляду тривалості періоду, який вони надаються, на: короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 5 років), довгострокові (св. 5 років);
- з погляду дотримання термінів повернення: термінові, поточні, і навіть прострочені.
До прострочених боргів відносяться:
- борги держави із заробітної плати перед працівниками бюджетної сфери (тривала заборгованість із виплати заробітної плати призводить до різкого зниження платоспроможного попиту населення, це у свою чергу позбавляє економіку джерел подальшого зростання, отже, призводить до зростання безробіття та зниження життєвого рівня трудящих);
- заборгованість підприємств перед бюджетом різних рівнів за податковими платежами (несвоєчасна сплата податків створює реальні проблеми з формуванням доходів бюджету, отже, і джерела фінансування галузей народного господарства);
- прострочена заборгованість суб’єктів господарювання перед партнерами (кредиторська заборгованість, яка перетворюється на безкоштовний кредитний ресурс для боржників, стає фактором погіршення фінансового стану підприємств та організацій-кредиторів, її зростання свідчить про наростання неблагополуччя в реальному секторі економіки, а також серйозні проблеми, які відчувають підприємства з поповненням оборотних засобів).
Борги можуть бути номіновані у національній та іноземній валюті. Номінація боргу залежить від конкретних цілей та завдань боржника, а також від того, на яких ринках відбувається розміщення боргових зобов’язань. Джерелами погашення боргових зобов’язань держави є податкові надходження до бюджету, а корпоративні зобов’язання – прибуток від фінансово-господарської діяльності підприємств (див. також Оптимізація платежів за боргами).
